Перегляд вихідного коду сторінки Накоп’юк Олексій Віталійович

[[Файл:Накоп’юк Олексій Віталійович.jpg|міні|альт=Накоп’юк Олексій Віталійович|Накоп’юк Олексій Віталійович]]

01.10.1985 – 26.08.2022

Місто Тальне Черкаська область

Місце проживанні 
Місто Київ 

Місце загибелі
Місто Марʼїнка Донецької області

Звання
Лейтенант

Посада
Командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону

Підрозділ
Ремонтно-відновлювальний батальйон 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго в/ч А7014

У 2008 році закінчив військову кафедру Національного транспортного університету, отримав звання молодшого лейтенанта запасу.
     24 лютого 2022 року, почалося повномасштабне вторгнення росії на територію України будучи патріотом своєї держави не зміг залишитися осторонь та вступив 19.03.2022 року, до лав Збройних сил України.

Лейтенант Накопʼюк Олексій Віталійович проходив військову службу в частині А7014 на посаді командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону.

26.08.2022 року у місті Марʼїнка Донецької області під час стрілецького бою Олексій  отримав поранення несумісні з життям, але евакуація його тіла була неможливою.
Вірили та надіялась до останнього, що Олексій повернеться живим додому, але дива не сталося. 05.05.2023року з окупованих територій було повернено 80 полеглих захисників один із захисників являвся наш Олексій. Було повідомлено 17.08.2023р., що є збіг ДНК на 99,99%.

Осиротіла велика родина у Олексія залишилися дружина Анастасія, донька Вікторія, мама Марія Миколаївна, батько Віталій Іванович, та брати Олег й Сергій.

В пам’ять про Олексія, на його будинку де він проживав Архітектора Вербицького 19Б, міста Києва, відкрито меморіальну дошку.

Нагороджений:

•знаком народної пошани “Золота Зірка” Героя українського народу;

•орден “За мужність” III ступеня;

•нагрудним знаком 66 окремої механізованої бригади сухопутних  військ. 

Олексій мужній, сміливий та рішучий з самого дитинства. Він не любив несправедливість, та дуже любив свою Батьківщину. Ростив прекрасну донечку, кохав свою сім’ю та мріяв захистити їх своїми мужніми плечима. Ніколи не стояв осторонь, завжди повторював: “Це мій обов’зок!”

Олексій людина слова, завжди мав свою думку та відстоював її, сміливий, відважний, мужній, незламний та міцний духом, Герой, віддав своє життя за наше мирне небо.