Шоломок Сергій Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з darnytsa_hero
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pedenko (обговорення | внесок)
Створена сторінка: міні 04.09.1970 – 19.09.2023 Позивний «Серьога» Звання: Головний сержант Посада: стрілець-санітар Підрозділ: в/ч А4532 (15 окремий мотопіхотний батальйон у складі 58 ОМПБр) Сергій Васильович народився 04 вересня 1970 року в місті...
 
мНемає опису редагування
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Шоломок Сергій Васильович.jpg|міні]]
[[Файл:Шоломок Сергій Васильович.jpg|міні]]


04.09.1970 – 19.09.2023
=== 04.09.1970 – 19.09.2023 ===
Позивний: "Серьога"


Позивний «Серьога»
Головний сержант


Звання: Головний сержант
стрілець-санітар в/ч А4532 (15 окремий мотопіхотний батальйон у складі 58 ОМПБр)
 
Посада: стрілець-санітар
Підрозділ: в/ч А4532 (15 окремий мотопіхотний батальйон у складі 58 ОМПБр)


Сергій Васильович народився 04 вересня 1970 року в місті Києві. У 1985 році закінчив школу № 20 Оболонського району м.Києва. Після школи навчався в Київському технікумі. По закінченню  – проходив строкову військову службу в армії. З 2000 року проживав з родиною у Дарницькому районі м.Києва.  
Сергій Васильович народився 04 вересня 1970 року в місті Києві. У 1985 році закінчив школу № 20 Оболонського району м.Києва. Після школи навчався в Київському технікумі. По закінченню  – проходив строкову військову службу в армії. З 2000 року проживав з родиною у Дарницькому районі м.Києва.  
Рядок 16: Рядок 14:
Сергій не зміг спокійно сидіти вдома, коли в Україну прийшла війна. Будучи інвалідом ІІ групи і маючи штучні протези в обох ногах він добровільно мобілізувався до складу 72 окремої механізованої бригади, і в 2015 – 2016 роках приймав участь в антитерористичній операції на сході України.  
Сергій не зміг спокійно сидіти вдома, коли в Україну прийшла війна. Будучи інвалідом ІІ групи і маючи штучні протези в обох ногах він добровільно мобілізувався до складу 72 окремої механізованої бригади, і в 2015 – 2016 роках приймав участь в антитерористичній операції на сході України.  


Нагороди: Медаль за участь в АТО.
Нагороджений:
 
-Медаллю за участь в АТО.


З перших днів повномасштабного вторгнення, з 25 лютого 2022 року він знову став до лав Збройних Сил України. Бойовий шлях пройшов від Чернігівщини до Донеччини.
З перших днів повномасштабного вторгнення, з 25 лютого 2022 року він знову став до лав Збройних Сил України. Бойовий шлях пройшов від Чернігівщини до Донеччини.


Всім серцем любив Україну, її природу, українські народні пісні і традиції.
Всім серцем любив Україну, її природу, українські народні пісні і традиції.
Сергій Васильович був сильний духом, рішучим, мужнім, працьовитим, розумним, з великим почуттям гумору, готовим завжди прийти на допомогу іншим. Справжній патріот, якому не байдужа доля своєї країни.  
Сергій Васильович був сильний духом, рішучим, мужнім, працьовитим, розумним, з великим почуттям гумору, готовим завжди прийти на допомогу іншим. Справжній патріот, якому не байдужа доля своєї країни.  
19 вересня 2023 року загинув під час виконання бойового завдання в районі селища Петропавлівка Волноваського району Донецької області, потрапивши під ворожий обстріл, під час евакуації поранених.
19 вересня 2023 року загинув під час виконання бойового завдання в районі селища Петропавлівка Волноваського району Донецької області, потрапивши під ворожий обстріл, під час евакуації поранених.



Поточна версія на 12:34, 9 жовтня 2025

04.09.1970 – 19.09.2023

Позивний: "Серьога"

Головний сержант

стрілець-санітар в/ч А4532 (15 окремий мотопіхотний батальйон у складі 58 ОМПБр)

Сергій Васильович народився 04 вересня 1970 року в місті Києві. У 1985 році закінчив школу № 20 Оболонського району м.Києва. Після школи навчався в Київському технікумі. По закінченню – проходив строкову військову службу в армії. З 2000 року проживав з родиною у Дарницькому районі м.Києва.

Все своє життя працював водієм. До повномасштабного вторгнення був водієм мобільного Київського офісу ветеранського простору Veteran Hub.

Сергій не зміг спокійно сидіти вдома, коли в Україну прийшла війна. Будучи інвалідом ІІ групи і маючи штучні протези в обох ногах він добровільно мобілізувався до складу 72 окремої механізованої бригади, і в 2015 – 2016 роках приймав участь в антитерористичній операції на сході України.

Нагороджений:

-Медаллю за участь в АТО.

З перших днів повномасштабного вторгнення, з 25 лютого 2022 року він знову став до лав Збройних Сил України. Бойовий шлях пройшов від Чернігівщини до Донеччини.

Всім серцем любив Україну, її природу, українські народні пісні і традиції. Сергій Васильович був сильний духом, рішучим, мужнім, працьовитим, розумним, з великим почуттям гумору, готовим завжди прийти на допомогу іншим. Справжній патріот, якому не байдужа доля своєї країни. 19 вересня 2023 року загинув під час виконання бойового завдання в районі селища Петропавлівка Волноваського району Донецької області, потрапивши під ворожий обстріл, під час евакуації поранених.

У Захисника залишились мати, дружина, діти і внучка.

Похований у Києві на «Алеї Героїв» Лісового кладовища.

Вічна пам'ять Герою!