Олефіренко Євген Валерійович: відмінності між версіями
Wikipol (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Олефіренко Євген Валерійович.jpg|200px|thumb|left|Олефіренко Євген Валерійович]] | [[Файл:Олефіренко Євген Валерійович.jpg|200px|thumb|left|Олефіренко Євген Валерійович]] | ||
27.09.1988-07.07.2022 | 27.09.1988 - 07.07.2022 | ||
Молодший лейтенант, командир взводу Першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна. | Молодший лейтенант, командир взводу Першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна. | ||
Народився і прожив все життя у Києві. Вивчав історію у Києво-Могилянській академії та в університеті міста Уппсала у Швеції. Як історик, Євген особливо захоплювався історією України і воєнною історією. | Народився і прожив все життя у Києві. Вивчав історію у Києво-Могилянській академії та в університеті міста Уппсала у Швеції. Як історик, Євген особливо захоплювався історією України і воєнною історією. | ||
У мирному житті Євген працював менеджером у готельному бізнесі. Він бачив Україну сучасною, цікавою, успішною країною, яка була би зручним домом для життя і магнітом для туристів з усього світу. Про таку Україну він мріяв і такою її будував щоденною працею. | У мирному житті Євген працював менеджером у готельному бізнесі. Він бачив Україну сучасною, цікавою, успішною країною, яка була би зручним домом для життя і магнітом для туристів з усього світу. Про таку Україну він мріяв і такою її будував щоденною працею. | ||
| Рядок 10: | Рядок 11: | ||
За цей час Євген воював під Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищають Україну, і командував взводом. В останні тижні його підрозділ до останнього захищав Лисичанськ на Луганщині і він зумів вивести свій взвод з напівоточеного міста неушкодженим. | За цей час Євген воював під Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищають Україну, і командував взводом. В останні тижні його підрозділ до останнього захищав Лисичанськ на Луганщині і він зумів вивести свій взвод з напівоточеного міста неушкодженим. | ||
Євген загинув 07.07.2022, під Бахмутом на Донеччині, командуючи взводом і не віддавши ворогу у тому бою жодного метра української землі. | Євген загинув 07.07.2022, під Бахмутом на Донеччині, командуючи взводом і не віддавши ворогу у тому бою жодного метра української землі. | ||
Нашому Герою назавжди залишиться 33 | Нашому Герою назавжди залишиться 33 років . | ||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Поточна версія на 13:17, 5 червня 2024
27.09.1988 - 07.07.2022
Молодший лейтенант, командир взводу Першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна.
Народився і прожив все життя у Києві. Вивчав історію у Києво-Могилянській академії та в університеті міста Уппсала у Швеції. Як історик, Євген особливо захоплювався історією України і воєнною історією. У мирному житті Євген працював менеджером у готельному бізнесі. Він бачив Україну сучасною, цікавою, успішною країною, яка була би зручним домом для життя і магнітом для туристів з усього світу. Про таку Україну він мріяв і такою її будував щоденною працею. Після початку російсько-української війни у 2014-му Євген цілеспрямовано готувався до захисту України. Він навчався у Національному університеті оборони, освоював військові спеціальності, готував себе і був прикладом для десятків людей навколо. 24-те лютого Євген зустрів у військовій формі і з рюкзаком. Він мобілізувався до 206-го київського батальйону територіальної оборони, а закінчив свій бойовий шлях у Першій окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна. За цей час Євген воював під Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищають Україну, і командував взводом. В останні тижні його підрозділ до останнього захищав Лисичанськ на Луганщині і він зумів вивести свій взвод з напівоточеного міста неушкодженим. Євген загинув 07.07.2022, під Бахмутом на Донеччині, командуючи взводом і не віддавши ворогу у тому бою жодного метра української землі. Нашому Герою назавжди залишиться 33 років .
Вічна пам’ять Герою!