Трепільченко Едуард Юрійович: відмінності між версіями
Створена сторінка: 02.01.1988-20.05.2022 У бою з російськими окупантами під Ізюмом на Харківщині загинув боєць 93 ОМБр Холодний Яр Трепільченко Едуард Юрійович 02.01.1988 р.н. Наш Герой народився в м. Луганськ, там закінчив школу та юридичний факультет Політехнічного коледжу. А в 2012 ро... |
Wiki (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| (Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Трепільченко Едуард Юрійович.jpg|528x528px|thumb|left|Трепільченко Едуард Юрійович]] | |||
У бою з російськими окупантами під Ізюмом на Харківщині загинув боєць 93 | === 02.01.1988 - 20.05.2022 === | ||
У бою з російськими окупантами під Ізюмом на Харківщині загинув боєць 93-ї окремої механізованої бригади '''«Холодний Яр»''' — '''Едуард Трепільченко''', відомий побратимам під позивним '''«Ахіллес»'''. | |||
Вічна пам’ять Герою! | Едуард народився 2 січня 1988 року в '''місті Луганськ'''. Тут він закінчив школу та юридичний факультет Політехнічного коледжу, а у 2012 році вступив до '''Луганського національного університету внутрішніх справ імені І.О. Дідоренка'''. | ||
З 2007 по 2008 рік проходив строкову службу в '''Збройних Силах України'''. | |||
Коли у 2014 році росія розпочала агресію проти України, уродженець Луганська '''не зміг залишатися осторонь'''. Едуард став добровольцем батальйону '''«Донбас»''', а згодом приєднався до '''93-ї бригади «Холодний Яр»''', у складі якої боронив державу в найгарячіших точках фронту. | |||
Його побратими згадують, що позивний '''«Ахіллес»''' він носив недарма — був мужнім, витривалим і непохитним, завжди готовим стати на захист тих, хто поруч. | |||
У 2015 році він офіційно вступив до лав Збройних Сил України, де ніс службу до 2020 року. | |||
Демобілізувавшись, не полишав військових друзів, допомагав побратимам і продовжував активно жити ідеєю захисту України. | |||
Коли над країною знову нависла загроза, '''23 лютого 2022 року''', ще до початку повномасштабного вторгнення, Едуард прийшов до військкомату, щоб повернутися до строю. | |||
У перший день великої війни він подбав про свою родину, допоміг друзям, а вже наступного дня вирушив до рідної бригади. | |||
Попри важкі бойові завдання, '''Ахіллес''' знаходив сили підтримувати інших — не лише побратимів, а й близьких. Турбувався про хвору матір, підбадьорював друзів, підтримував бойовий дух навіть тих, хто служив у інших підрозділах.<blockquote>«Він був надійним плечем для всіх — побратимів, друзів і рідних. Захищав не лише Україну, а й кожного, хто був поруч. Він не терпів несправедливості, завжди діяв чесно, обережно, але безстрашно», — згадує журналістка і волонтерка '''Ольга Коновалова'''.</blockquote>Брат Олександр додає:<blockquote>«Якби всі побратими змогли приїхати на прощання з ним, фронт би залишився без захисників. Кожен розвідник 93-ї бригади мав за честь виконувати завдання поруч із Ахіллесом».</blockquote>'''20 травня 2022 року''', під час бою поблизу міста '''Барвінкове на Ізюмському напрямку''', Едуард загинув, прикриваючи своїх товаришів. Він тримав у руках '''«Джавелін»''', готуючись знищити ворожий танк, але постріл противника виявився першим… | |||
Йому було '''34 роки'''. | |||
Похований Герой на '''Бортничанському кладовищі''' у Києві.<blockquote>«Мій брат жив мрією про Перемогу і робив усе, що міг, щоб наблизити її», — говорить його брат Олександр.</blockquote>Україна втратила '''справжнього Сина''', '''відважного Воїна''' і '''людину великого серця''' | |||
Нагороджений: | |||
Орден «За мужність» III ступеня | |||
---- | |||
[[Файл:Трепільченко портрет.jpg|ліворуч|міні]] | |||
'''Вічна пам’ять Герою України — Едуарду Трепільченку!''' | |||
'''Герої не вмирають.''' | |||
Поточна версія на 09:06, 14 жовтня 2025
02.01.1988 - 20.05.2022
У бою з російськими окупантами під Ізюмом на Харківщині загинув боєць 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» — Едуард Трепільченко, відомий побратимам під позивним «Ахіллес».
Едуард народився 2 січня 1988 року в місті Луганськ. Тут він закінчив школу та юридичний факультет Політехнічного коледжу, а у 2012 році вступив до Луганського національного університету внутрішніх справ імені І.О. Дідоренка.
З 2007 по 2008 рік проходив строкову службу в Збройних Силах України.
Коли у 2014 році росія розпочала агресію проти України, уродженець Луганська не зміг залишатися осторонь. Едуард став добровольцем батальйону «Донбас», а згодом приєднався до 93-ї бригади «Холодний Яр», у складі якої боронив державу в найгарячіших точках фронту.
Його побратими згадують, що позивний «Ахіллес» він носив недарма — був мужнім, витривалим і непохитним, завжди готовим стати на захист тих, хто поруч.
У 2015 році він офіційно вступив до лав Збройних Сил України, де ніс службу до 2020 року.
Демобілізувавшись, не полишав військових друзів, допомагав побратимам і продовжував активно жити ідеєю захисту України.
Коли над країною знову нависла загроза, 23 лютого 2022 року, ще до початку повномасштабного вторгнення, Едуард прийшов до військкомату, щоб повернутися до строю.
У перший день великої війни він подбав про свою родину, допоміг друзям, а вже наступного дня вирушив до рідної бригади.
Попри важкі бойові завдання, Ахіллес знаходив сили підтримувати інших — не лише побратимів, а й близьких. Турбувався про хвору матір, підбадьорював друзів, підтримував бойовий дух навіть тих, хто служив у інших підрозділах.
«Він був надійним плечем для всіх — побратимів, друзів і рідних. Захищав не лише Україну, а й кожного, хто був поруч. Він не терпів несправедливості, завжди діяв чесно, обережно, але безстрашно», — згадує журналістка і волонтерка Ольга Коновалова.
Брат Олександр додає:
«Якби всі побратими змогли приїхати на прощання з ним, фронт би залишився без захисників. Кожен розвідник 93-ї бригади мав за честь виконувати завдання поруч із Ахіллесом».
20 травня 2022 року, під час бою поблизу міста Барвінкове на Ізюмському напрямку, Едуард загинув, прикриваючи своїх товаришів. Він тримав у руках «Джавелін», готуючись знищити ворожий танк, але постріл противника виявився першим…
Йому було 34 роки.
Похований Герой на Бортничанському кладовищі у Києві.
«Мій брат жив мрією про Перемогу і робив усе, що міг, щоб наблизити її», — говорить його брат Олександр.
Україна втратила справжнього Сина, відважного Воїна і людину великого серця
Нагороджений:
Орден «За мужність» III ступеня
Вічна пам’ять Герою України — Едуарду Трепільченку!
Герої не вмирають.