|
|
| (Не показані 8 проміжних версій 2 користувачів) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| [[Файл:Чибінєєв Валерій Вікторович.jpg|міні|альт=Чибінєєв Валерій Вікторович|Чибінєєв Валерій Вікторович]] | | [[Файл:Чибінєєв Валерій Вікторович.jpg|міні|альт=Чибінєєв Валерій Вікторович|Чибінєєв Валерій Вікторович]] |
|
| |
|
| Підполковник Валерій Чибінєєв — Герой України, почесний громадянин міста Бердянськ, лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, відзначений медалями «За поранення» та «15 років сумлінної служби». Валерій Чибінєєв професійний військовий, який віддав життя в боях за Гостомель 3 березня 2022 року.
| | (03.03.1988 – 03.03.2022) |
|
| |
|
| Пам’яті розвідника — Героя України Валерія Чибінєєва
| | Підполковник, офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Герой України. |
| Герої Публікації
| |
|
| |
|
| Підполковник Валерій Чибінєєв — Герой України, почесний громадянин міста Бердянськ, лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, відзначений медалями «За поранення» та «15 років сумлінної служби». Валерій Чибінєєв професійний військовий, який віддав життя в боях за Гостомель 3 березня 2022 року.
| |
|
| |
|
| Підполковник Валерій Вікторович Чибінєєв загинув у свій 34-й день народження в Гостомелі. Група снайперів, яку він очолював, отримала завдання із забезпечення дій 72-ї ОМБР щодо звільнення міста Гостомель. Зайнявши позиції, група проводила спостереження та у визначений час знищила коригувальників вогню по Гостомелю.
| | Народився 03.03.1988 в місті Бердянськ. Навчався у Запорізькому військовому ліцеї «Захисник», закінчив Львівську академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. |
|
| |
|
| — Противник помітив групу, намагався знищити її за допомогою артилерії та авіації. Вміло маневруючи та змінюючи вогневі позиції, розвідники нищили ворога. Валерій працював по броньованих цілях із гвинтівки Barrett, а його підлеглі нищили живу силу противника. Бій тривав близько 15 годин, — розповів учасник бою, співробітник ГУР МОУ.
| |
|
| |
|
| За його словами, коли у Валерія закінчилися набої до снайперської гвинтівки, а ворог почав оточувати, він змінив вогневу позицію та продовжив вести бій з автомата. Ціною власного життя Валерій Чибінєєв прикрив товаришів та забезпечив виконання бойового завдання…
| | З перших днів збройної агресії Росії у 2014 році брав участь у бойових діях на сході України. Звільняв Лиман на Донеччині, боровся за висоту Карачун, воював у районах Бірюкового, Ізвариного Луганської області, обороняв Донецький аеропорт, Авдіївку, а згодом — Гостомель. |
|
| |
|
| Ворог у тих боях зазнав великих втрат: ліквідовано близько 1500 особового складу, 20 бойових машин десанту та багато іншої бойової техніки противника.
| | У червні 2014 року в районі Бірюкового підрозділ під командуванням Валерія успішно знищив диверсійно-розвідувальну групу противника та захопив у полон двох бойовиків. Уже в липні, під час бойових дій поблизу Ізвариного, разом із побратимами витягнув трьох поранених танкістів із підбитої машини, ризикуючи власним життям під щільним вогнем. У січні 2015 року, виконуючи бойове завдання, вів бій поблизу злітної смуги Донецького аеропорту, ставши на захист одного з найгарячіших рубежів оборони. |
|
| |
|
| Героя України поховали на Берковецькому кладовищі біля молодшого брата Романа, який загинув у 2019 році на Донеччині.
| | У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки, снайперські групи під командуванням Валерія провели низку успішних операцій, у ході яких знищено 12 підтверджених вогневих точок противника, серед яких — обслуги кулеметів, гранатометів та снайпер. Наприкінці місяця, зазнавши поранення внаслідок потужного артилерійського обстрілу, командир не полишив позицій і залишився зі своїм підрозділом, продовжуючи керувати діями особового складу під щільним вогнем ворога. |
|
| |
|
| Дитинство Героя України пройшло в Бердянську, разом з братом вони виховувалися в Бердянській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів. З 5-річного віку Валерій Чибінєєв мріяв стати розвідником-десантником.
| | Під час оборони Києва в березні 2022 року проявив бездоганне військове мистецтво й рішучість командира: майстерно організував снайперські позиції, точно координував дії підрозділу, завдаючи ворогові нищівних ударів. |
|
| |
|
| У 9 класі вихователі, як завжди, запитують у дітей про їхні побажання щодо вступу. Пам’ятаю, як Валерій заявив, що хоче вступати до військового ліцею. Я його попередила, що іспити там важкі й зазначила, що йому варто підтягти англійську мову, пропонувала свою допомогу. Але він впевнено зауважив, що буде займатися сам. Відтоді він удень і вночі ходив з підручником з англійської мови. Це дало результат: він без питань вступив до «Захисника». Я ще тоді відзначила його цілеспрямованість і рішучість. Він дуже поважав викладачів інтернату, приїздив до нас у відпустках, а після вручення «Героя України» заїхав до нас, подякував за все, — розповідає вихователька Валерія пані Людмила.
| | Його рішучість, тактична гнучкість і особистий приклад стали запорукою успішного спротиву переважаючим силам противника. |
|
| |
|
| У складі 79-ї бригади Валерій Чибінєєв брав участь у бойових діях: визволяв Лиман на Донеччині, брав участь у боях у районі Бірюкового, Ізвариного Луганської області, обороняв Донецький аеропорт, Авдіївку. Був неодноразово поранений, дістав контузії, але ні на мить не полишав особового складу під час виконання бойових завдань.
| |
|
| |
|
| У 2016 році під час параду до Дня Незалежності України Валерій Чибінєєв був удостоєний найвищої державної нагороди «Герой України». Відтоді білборди «Будь, як Валера» прикрашали рідне місто Валерія — Бердянськ.
| | Загинув 03.03.2022 поблизу Гостомеля в ближньому бою, прикриваючи добровольців. |
|
| |
|
| Пам’яті розвідника — Героя України Валерія Чибінєєва
| |
| Герої Публікації
| |
| Прочитаєте за: 4 хв. 20 Квітня 2023, 12:43
| |
|
| |
|
| | Похований на Берковецькому кладовищі міста Києва. |
|
| |
|
| Підполковник Валерій Чибінєєв — Герой України, почесний громадянин міста Бердянськ, лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, відзначений медалями «За поранення» та «15 років сумлінної служби». Валерій Чибінєєв професійний військовий, який віддав життя в боях за Гостомель 3 березня 2022 року.
| |
|
| |
|
| Підполковник Валерій Вікторович Чибінєєв загинув у свій 34-й день народження в Гостомелі. Група снайперів, яку він очолював, отримала завдання із забезпечення дій 72-ї ОМБР щодо звільнення міста Гостомель. Зайнявши позиції, група проводила спостереження та у визначений час знищила коригувальників вогню по Гостомелю.
| | Нагороди: |
|
| |
|
| — Противник помітив групу, намагався знищити її за допомогою артилерії та авіації. Вміло маневруючи та змінюючи вогневі позиції, розвідники нищили ворога. Валерій працював по броньованих цілях із гвинтівки Barrett, а його підлеглі нищили живу силу противника. Бій тривав близько 15 годин, — розповів учасник бою, співробітник ГУР МОУ.
| | - вручення звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з врученням ордена «ЗОЛОТА ЗІРКА»; |
|
| |
|
| За його словами, коли у Валерія закінчилися набої до снайперської гвинтівки, а ворог почав оточувати, він змінив вогневу позицію та продовжив вести бій з автомата. Ціною власного життя Валерій Чибінєєв прикрив товаришів та забезпечив виконання бойового завдання…
| | - орден «Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня»; |
|
| |
|
| Ворог у тих боях зазнав великих втрат: ліквідовано близько 1500 особового складу, 20 бойових машин десанту та багато іншої бойової техніки противника.
| | - медаль «За поранення»; |
|
| |
|
| Героя України поховали на Берковецькому кладовищі біля молодшого брата Романа, який загинув у 2019 році на Донеччині.
| | - медаль «15 років сумлінної служби». |
|
| |
|
|
| |
|
| Дитинство Героя України пройшло в Бердянську, разом з братом вони виховувалися в Бердянській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів. З 5-річного віку Валерій Чибінєєв мріяв стати розвідником-десантником.
| |
|
| |
|
| | | Вічна слава Герою! |
| — У 9 класі вихователі, як завжди, запитують у дітей про їхні побажання щодо вступу. Пам’ятаю, як Валерій заявив, що хоче вступати до військового ліцею. Я його попередила, що іспити там важкі й зазначила, що йому варто підтягти англійську мову, пропонувала свою допомогу. Але він впевнено зауважив, що буде займатися сам. Відтоді він удень і вночі ходив з підручником з англійської мови. Це дало результат: він без питань вступив до «Захисника». Я ще тоді відзначила його цілеспрямованість і рішучість. Він дуже поважав викладачів інтернату, приїздив до нас у відпустках, а після вручення «Героя України» заїхав до нас, подякував за все, — розповідає вихователька Валерія пані Людмила.
| |
| | |
| | |
| Після 9 класу Валерій Чибінєєв вступив до Запорізького ліцею з посиленою фізичною підготовкою «Захисник», згодом став курсантом факультету розвідки Одеської військової академії, пізніше перевівся до Львівської академії сухопутних військ, яку закінчив у 2010 році.
| |
| | |
| З курсантських років він любив займатися спортом — щоранку пробігав по 10 кілометрів, захоплювався єдиноборствами. Товариші Валерія відмічають і його жагу до знань — він любив читати, особливо цікавився історичною літературою.
| |
| | |
| Після закінчення військового вишу в серпні 2010 року майбутній Герой України прибув до Миколаєва для проходження служби у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді командира взводу. Згодом, коли у 79-й бригаді була сформована рота снайперів, був призначений її командиром.
| |
| | |
| | |
| У складі 79-ї бригади Валерій Чибінєєв брав участь у бойових діях: визволяв Лиман на Донеччині, брав участь у боях у районі Бірюкового, Ізвариного Луганської області, обороняв Донецький аеропорт, Авдіївку. Був неодноразово поранений, дістав контузії, але ні на мить не полишав особового складу під час виконання бойових завдань.
| |
| | |
| У 2016 році під час параду до Дня Незалежності України Валерій Чибінєєв був удостоєний найвищої державної нагороди «Герой України». Відтоді білборди «Будь, як Валера» прикрашали рідне місто Валерія — Бердянськ.
| |
| | |
| Пізніше Валерій Чибінєєв продовжив службу в ГУР МОУ, де вміло використовував свій бойовий досвід.
| |
| | |
| Під час служби про себе нагадували бойові поранення: інколи під час маршів розходилися шви й кровоточили рани, починалися болі. Але Валерій Чибінєєв рішуче заявляв: «Буду, як усі».
| |
| | |
| Підполковник Чибінєєв завжди ретельно готувався до виконання бойових завдань і дуже боляче сприймав невдачі, особливо — втрату своїх товаришів.
| |
| | |
| Пам’ять про Валерія Чибінєєва вже живе в місті Чернівці — там є вулиця, названа на його честь, у Києві петицію щодо перейменування на честь Героя України розглядають у Київській міській державній адміністрації, мешканці тимчасово окупованого Бердянська після визволення міста неодмінно назвуть вулицю на честь братів Чибінєєвих. Музей АТО в національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова має ім’я Героя України Валерія Вікторовича Чибінєєва. Також у травні на честь Героя пройде чемпіонат України з військово-спортивних багатоборств із дисципліни «Бойове двоборство».
| |
| | |
| У Валерія Чибінєєва залишилася дружина та донька Марта, яка народилась 1 листопада 2022 року.
| |
Чибінєєв Валерій Вікторович
(03.03.1988 – 03.03.2022)
Підполковник, офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Герой України.
Народився 03.03.1988 в місті Бердянськ. Навчався у Запорізькому військовому ліцеї «Захисник», закінчив Львівську академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
З перших днів збройної агресії Росії у 2014 році брав участь у бойових діях на сході України. Звільняв Лиман на Донеччині, боровся за висоту Карачун, воював у районах Бірюкового, Ізвариного Луганської області, обороняв Донецький аеропорт, Авдіївку, а згодом — Гостомель.
У червні 2014 року в районі Бірюкового підрозділ під командуванням Валерія успішно знищив диверсійно-розвідувальну групу противника та захопив у полон двох бойовиків. Уже в липні, під час бойових дій поблизу Ізвариного, разом із побратимами витягнув трьох поранених танкістів із підбитої машини, ризикуючи власним життям під щільним вогнем. У січні 2015 року, виконуючи бойове завдання, вів бій поблизу злітної смуги Донецького аеропорту, ставши на захист одного з найгарячіших рубежів оборони.
У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки, снайперські групи під командуванням Валерія провели низку успішних операцій, у ході яких знищено 12 підтверджених вогневих точок противника, серед яких — обслуги кулеметів, гранатометів та снайпер. Наприкінці місяця, зазнавши поранення внаслідок потужного артилерійського обстрілу, командир не полишив позицій і залишився зі своїм підрозділом, продовжуючи керувати діями особового складу під щільним вогнем ворога.
Під час оборони Києва в березні 2022 року проявив бездоганне військове мистецтво й рішучість командира: майстерно організував снайперські позиції, точно координував дії підрозділу, завдаючи ворогові нищівних ударів.
Його рішучість, тактична гнучкість і особистий приклад стали запорукою успішного спротиву переважаючим силам противника.
Загинув 03.03.2022 поблизу Гостомеля в ближньому бою, прикриваючи добровольців.
Похований на Берковецькому кладовищі міста Києва.
Нагороди:
- вручення звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з врученням ордена «ЗОЛОТА ЗІРКА»;
- орден «Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня»;
- медаль «За поранення»;
- медаль «15 років сумлінної служби».
Вічна слава Герою!
