Литвинов Євген Олександрович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Wiki (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| (Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Литвинов Євген Олександрович.jpg|міні]] | [[Файл:Литвинов Євген Олександрович.jpg|міні]] | ||
=== 24.10.1989 - 02.01.2024 === | |||
24.10.1989 - 02.01.2024 | |||
Позивний: «ЛИС» | Позивний: «ЛИС» | ||
| Рядок 15: | Рядок 12: | ||
Нагороджений: | Нагороджений: | ||
- Медаль «Незламним героям російсько-Української війни» | - Медаль «Незламним героям російсько-Української війни» | ||
- Медаль за хоробрість в бою | - Медаль за хоробрість в бою | ||
- Орден «за мужність» ІІІ ступеня (посмертно) | - Орден «за мужність» ІІІ ступеня (посмертно) | ||
Поточна версія на 13:45, 9 жовтня 2025

24.10.1989 - 02.01.2024
Позивний: «ЛИС»
Молодший сержант, командир 3-го розвідувального відділення, в/ч А4712, в/ч А4767 Сухопутних військ ЗСУ, 118 бригада.
Навчався Євген у місті Макіївка Донецької області в середній школі № 50. Був студентом Харківської юридичної академії, яку не встиг закінчити. Працював у реабілітаційному центрі «Життя на всі 100%» в с. Ковалин Київської обл. на посаді служителя та духовного наставника.
З перших днів (23.03.2022) повномасштабного вторгнення Євген пішов добровільно захищати свою землю від нападників. Спочатку проходив службу в військовій частині А4092 в Сумській обл. с. Краснопілля, навідник. З січня 2023 присвоєно звання молодшого сержанта, був переведений в частину А4712, командиром відділення розвід роти. Неодноразово виконував завдання на Запорізькому напрямку в с. Роботине. Євген був поранений в липні 2023. В серпні 2023 продовжив службу. Загинув під час виконання бойового завдання і виведення особового складу свого відділення. Внаслідок артилерійського обстрілу противником та наїзду бронетехніки на невідомий вибуховий пристрій в с. Роботине Запорізька обл.
Нагороджений:
- Медаль «Незламним героям російсько-Української війни»
- Медаль за хоробрість в бою
- Орден «за мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
Євген був дуже харизматичною, доброю людиною з відкритим серцем. Любив людей і сім’ю, тому без вагань пішов на захист рідної землі і віддав своє життя за добробут в Україні.
Вічна слава Герою!