Недоля Олексій Євгенійович: відмінності між версіями
(Створена сторінка: міні Недоля Олексій Євгенійович 16.11.1970-22.02.2024 Позивний «Папай» Сержант, Головний сержант 1-го взводу, 1-ша рота, 130 окремий батальйон ТРО Народився Олексій у м. Києві. Навчався: в Рижське морехідне училище. Одеський...) |
IvahnoY (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
(Не показані 8 проміжних версій 2 користувачів) | |||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
Недоля Олексій Євгенійович | Недоля Олексій Євгенійович | ||
16.11.1970 | (16.11.1970 — 22.02.2024) | ||
Позивний «Папай» | Позивний — «Папай» | ||
Сержант, | Сержант, головний сержант 1-го взводу 1-ї роти 130-го окремого батальйону територіальної оборони. | ||
Народився | Народився у місті Києві. Навчався у Ризькому морехідному училищі та Одеському інституті інженерів морського флоту. Працював приватним підприємцем. | ||
Захоплювався вітрильним спортом, лижами, хокеєм, мотоспортом, полюванням і вільною боротьбою. Мав тонкий слух і гарний голос — завжди співав, даруючи оточенню тепло своєї душі. | |||
Відзначався сильною волею, рішучістю та непохитною цілеспрямованістю. | |||
Був природженим лідером, якого поважали й за яким ішли. | |||
Його серце належало великій, люблячій родині та п’ятьом дітям. | |||
Поруч із ним завжди було багато друзів — його щирість і надійність притягували людей. | |||
Життєві принципи: справедливість і боротьба за вільну Україну. | |||
Життєва позиція: людина слова й діла. | |||
Нагороди | Бойовий шлях Олексія був довгим і важким, проте сповненим мужності та відданості Україні. | ||
- | |||
- | Він пройшов через численні гарячі точки нашої держави: Київ (аеропорт «Жуляни»), Ірпінь, Харків та населені пункти Харківської області — Карасівка, Прудянка, Питомник, Руська Лозова, Алісівка, Тернова, Різникове. Далі — Сіверськ, Білогорівка (Луганська область), Бахмут, Часів Яр, Борова, Макіївка, Іванівське (Донецька область). | ||
- медаль «За оборону міста-героя України Харкова» | |||
Місце загибелі: село Іванівське, Бахмутський район, Донецька область. | |||
Місце поховання: місто Київ, Лісове кладовище. | |||
Нагороди: | |||
- орден «За мужність» III ступеня; | |||
- медаль «За військову службу»; | |||
- медаль «Честь. Слава. Держава»; | |||
- медаль «Незламним Героям російсько-української війни»; | |||
- медаль «За оборону міста-героя України Харкова»; | |||
- нагрудний знак "Щит сил територіальної оборони ЗСУ". | |||
Вічна пам’ять Герою! |
Поточна версія на 10:58, 27 травня 2025
Недоля Олексій Євгенійович
(16.11.1970 — 22.02.2024)
Позивний — «Папай»
Сержант, головний сержант 1-го взводу 1-ї роти 130-го окремого батальйону територіальної оборони.
Народився у місті Києві. Навчався у Ризькому морехідному училищі та Одеському інституті інженерів морського флоту. Працював приватним підприємцем.
Захоплювався вітрильним спортом, лижами, хокеєм, мотоспортом, полюванням і вільною боротьбою. Мав тонкий слух і гарний голос — завжди співав, даруючи оточенню тепло своєї душі.
Відзначався сильною волею, рішучістю та непохитною цілеспрямованістю.
Був природженим лідером, якого поважали й за яким ішли.
Його серце належало великій, люблячій родині та п’ятьом дітям.
Поруч із ним завжди було багато друзів — його щирість і надійність притягували людей.
Життєві принципи: справедливість і боротьба за вільну Україну.
Життєва позиція: людина слова й діла.
Бойовий шлях Олексія був довгим і важким, проте сповненим мужності та відданості Україні.
Він пройшов через численні гарячі точки нашої держави: Київ (аеропорт «Жуляни»), Ірпінь, Харків та населені пункти Харківської області — Карасівка, Прудянка, Питомник, Руська Лозова, Алісівка, Тернова, Різникове. Далі — Сіверськ, Білогорівка (Луганська область), Бахмут, Часів Яр, Борова, Макіївка, Іванівське (Донецька область).
Місце загибелі: село Іванівське, Бахмутський район, Донецька область.
Місце поховання: місто Київ, Лісове кладовище.
Нагороди:
- орден «За мужність» III ступеня;
- медаль «За військову службу»;
- медаль «Честь. Слава. Держава»;
- медаль «Незламним Героям російсько-української війни»;
- медаль «За оборону міста-героя України Харкова»;
- нагрудний знак "Щит сил територіальної оборони ЗСУ".
Вічна пам’ять Герою!