Завірюхін Ігор Анатолійович: відмінності між версіями
Wikipol (обговорення | внесок) (Створена сторінка: 03.01.1957 -30.01.2015 Розвідник, інструктор Збройних сил України, майор у відставці, доброволець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (до жовтня 2014 — 25-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь»). Офіційно зарахований до 25-го батал...) |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Завірюхін Ігор Анатолійович.jpg|200px|thumb|left|Завірюхін Ігор Анатолійович]] | |||
03.01.1957 - 30.01.2015 | |||
Розвідник, інструктор Збройних сил України, майор у відставці, доброволець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (до жовтня 2014 — 25-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь»). Офіційно зарахований до 25-го батальйону у вересні 2014 року на посаду офіцера по зв'язках з громадськістю. | |||
У грудні 2014 року Ігоря та його бойових товаришів відправили додому на ротацію, а вже в січні терміново викликали до зони проведення АТО на дебальцівський фронт. Їх відправили у Нікішине, де вони мали б замінити бійців зі 128-ї бригади, але територія була вже під владою війська противника. Командування наказало відходити на Рідкодуб, але в районі вже розпочались бої. 30 січня 2015 року в одному з дворів Рідкодуба Ігор Завірюхін від вибуху міни був поранений осколком у голову та загинув на місці. Тіло бійця вдалося вивезти з поля бою лише через місяць, після переговорів. | |||
Героя поховали у селі Велика Димерка. | |||
25 грудня 2015 року указом Президента України посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня — «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі». | |||
25 грудня 2015 року у Броварах на честь загиблого бійця назвали вулицю імені Ігоря Завірюхіна у Броварах та встановлено меморіальну дошку на фасаді будинку № 5-Б, під’їзд № 2, по вулиці Голуба Аркадія (де він проживав). | |||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Поточна версія на 11:40, 5 червня 2024
03.01.1957 - 30.01.2015
Розвідник, інструктор Збройних сил України, майор у відставці, доброволець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (до жовтня 2014 — 25-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь»). Офіційно зарахований до 25-го батальйону у вересні 2014 року на посаду офіцера по зв'язках з громадськістю. У грудні 2014 року Ігоря та його бойових товаришів відправили додому на ротацію, а вже в січні терміново викликали до зони проведення АТО на дебальцівський фронт. Їх відправили у Нікішине, де вони мали б замінити бійців зі 128-ї бригади, але територія була вже під владою війська противника. Командування наказало відходити на Рідкодуб, але в районі вже розпочались бої. 30 січня 2015 року в одному з дворів Рідкодуба Ігор Завірюхін від вибуху міни був поранений осколком у голову та загинув на місці. Тіло бійця вдалося вивезти з поля бою лише через місяць, після переговорів.
Героя поховали у селі Велика Димерка.
25 грудня 2015 року указом Президента України посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня — «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі».
25 грудня 2015 року у Броварах на честь загиблого бійця назвали вулицю імені Ігоря Завірюхіна у Броварах та встановлено меморіальну дошку на фасаді будинку № 5-Б, під’їзд № 2, по вулиці Голуба Аркадія (де він проживав).
Вічна пам’ять Герою!