Чибінєєв Валерій Вікторович: відмінності між версіями
IvahnoY (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
IvahnoY (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
З перших днів збройної агресії Росії у 2014 році брав участь у бойових діях на сході України. Звільняв Лиман на Донеччині, боровся за висоту Карачун, воював у районах Бірюкового, Ізвариного Луганської області, обороняв Донецький аеропорт, Авдіївку, а згодом — Гостомель. | З перших днів збройної агресії Росії у 2014 році брав участь у бойових діях на сході України. Звільняв Лиман на Донеччині, боровся за висоту Карачун, воював у районах Бірюкового, Ізвариного Луганської області, обороняв Донецький аеропорт, Авдіївку, а згодом — Гостомель. | ||
У червні 2014 року в районі Бірюкового підрозділ під командуванням Валерія | У червні 2014 року в районі Бірюкового підрозділ під командуванням Валерія успішно знищив диверсійно-розвідувальну групу противника та захопив у полон двох бойовиків. Уже в липні, під час бойових дій поблизу Ізвариного, разом із побратимами витягнув трьох поранених танкістів із підбитої машини, ризикуючи власним життям під щільним вогнем. У січні 2015 року, виконуючи бойове завдання, вів бій поблизу злітної смуги Донецького аеропорту, ставши на захист одного з найгарячіших рубежів оборони. | ||
У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки, снайперські групи під командуванням Валерія провели низку успішних операцій, у ході яких знищено 12 підтверджених вогневих точок противника, серед яких — обслуги кулеметів, гранатометів та снайпер. Наприкінці місяця, зазнавши поранення внаслідок потужного артилерійського обстрілу, командир не полишив позицій і залишився зі своїм підрозділом, продовжуючи керувати діями особового складу під щільним вогнем ворога. | У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки, снайперські групи під командуванням Валерія провели низку успішних операцій, у ході яких знищено 12 підтверджених вогневих точок противника, серед яких — обслуги кулеметів, гранатометів та снайпер. Наприкінці місяця, зазнавши поранення внаслідок потужного артилерійського обстрілу, командир не полишив позицій і залишився зі своїм підрозділом, продовжуючи керувати діями особового складу під щільним вогнем ворога. | ||
Під час оборони Києва в березні 2022 року проявив бездоганне військове мистецтво й рішучість командира: майстерно організував снайперські позиції, точно координував дії підрозділу, завдаючи ворогові нищівних ударів. Його рішучість, тактична гнучкість і особистий приклад стали запорукою успішного спротиву переважаючим силам противника. | Під час оборони Києва в березні 2022 року проявив бездоганне військове мистецтво й рішучість командира: майстерно організував снайперські позиції, точно координував дії підрозділу, завдаючи ворогові нищівних ударів. | ||
Його рішучість, тактична гнучкість і особистий приклад стали запорукою успішного спротиву переважаючим силам противника. | |||
Загинув 03.03.2022 поблизу Гостомеля в ближньому бою, прикриваючи добровольців. | Загинув 03.03.2022 поблизу Гостомеля в ближньому бою, прикриваючи добровольців. | ||
Похований на Берковецькому кладовищі міста Києва. | |||
Нагороди: | Нагороди: | ||
- вручення звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з врученням ордена | - вручення звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з врученням ордена «ЗОЛОТА ЗІРКА»; | ||
- орден | - орден «Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня»; | ||
- медаль «За поранення»; | - медаль «За поранення»; | ||
Поточна версія на 10:50, 13 травня 2025
(03.03.1988 – 03.03.2022)
Підполковник, офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Герой України.
Народився 03.03.1988 в місті Бердянськ. Навчався у Запорізькому військовому ліцеї «Захисник», закінчив Львівську академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
З перших днів збройної агресії Росії у 2014 році брав участь у бойових діях на сході України. Звільняв Лиман на Донеччині, боровся за висоту Карачун, воював у районах Бірюкового, Ізвариного Луганської області, обороняв Донецький аеропорт, Авдіївку, а згодом — Гостомель.
У червні 2014 року в районі Бірюкового підрозділ під командуванням Валерія успішно знищив диверсійно-розвідувальну групу противника та захопив у полон двох бойовиків. Уже в липні, під час бойових дій поблизу Ізвариного, разом із побратимами витягнув трьох поранених танкістів із підбитої машини, ризикуючи власним життям під щільним вогнем. У січні 2015 року, виконуючи бойове завдання, вів бій поблизу злітної смуги Донецького аеропорту, ставши на захист одного з найгарячіших рубежів оборони.
У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки, снайперські групи під командуванням Валерія провели низку успішних операцій, у ході яких знищено 12 підтверджених вогневих точок противника, серед яких — обслуги кулеметів, гранатометів та снайпер. Наприкінці місяця, зазнавши поранення внаслідок потужного артилерійського обстрілу, командир не полишив позицій і залишився зі своїм підрозділом, продовжуючи керувати діями особового складу під щільним вогнем ворога.
Під час оборони Києва в березні 2022 року проявив бездоганне військове мистецтво й рішучість командира: майстерно організував снайперські позиції, точно координував дії підрозділу, завдаючи ворогові нищівних ударів.
Його рішучість, тактична гнучкість і особистий приклад стали запорукою успішного спротиву переважаючим силам противника.
Загинув 03.03.2022 поблизу Гостомеля в ближньому бою, прикриваючи добровольців.
Похований на Берковецькому кладовищі міста Києва.
Нагороди:
- вручення звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з врученням ордена «ЗОЛОТА ЗІРКА»;
- орден «Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня»;
- медаль «За поранення»;
- медаль «15 років сумлінної служби».
Вічна слава Герою!