Ульяницький Олег Миколайович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Wiki (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Ульяницький Олег Миколайович.jpg| | [[Файл:Ульяницький Олег Миколайович.jpg|394x394px|thumb|left|Ульяницький Олег Миколайович]] | ||
07.07.1968 -29.08.2014 | === 07.07.1968 - 29.08.2014 === | ||
Солдат, стрілець, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас». | |||
Загинув 29 серпня 2014 року при спробі виходу з оточення в Іловайську — розстріляний російськими військовиками в «зеленому коридорі смерті». Олег їхав у кузові броньованого КАМАЗу в складі автоколони батальйону «Донбас». Коли автівка вже доїжджала до Червоносільського, по ній вистрілив російський танк, кабіну розірвало, потім здетонував боєкомплект у кузові. Олег Ульяницький здійснював вогневе прикриття пораненим бійцям, при цьому сам був смертельно поранений. | |||
Загинув 29 серпня 2014 року при спробі виходу з оточення в Іловайську — розстріляний російськими військовиками в «зеленому коридорі смерті» | Перебував у переліку зниклих безвісти та полонених. Тимчасово похований 3 вересня 2014-го як невпізнаний герой у Дніпропетровську. Впізнаний за експертизою ДНК та перепохований 13 червня 2015 року на київському Південному кладовищі. | ||
Перебував у переліку зниклих безвісти та полонених. Тимчасово похований 3 вересня 2014-го як невпізнаний герой у Дніпропетровську. Впізнаний за експертизою ДНК | |||
У Героя залишився син. | У Героя залишився син. | ||
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку | |||
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку нагороджений 15 вересня 2015 року орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | |||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Поточна версія на 18:11, 11 жовтня 2025
07.07.1968 - 29.08.2014
Солдат, стрілець, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».
Загинув 29 серпня 2014 року при спробі виходу з оточення в Іловайську — розстріляний російськими військовиками в «зеленому коридорі смерті». Олег їхав у кузові броньованого КАМАЗу в складі автоколони батальйону «Донбас». Коли автівка вже доїжджала до Червоносільського, по ній вистрілив російський танк, кабіну розірвало, потім здетонував боєкомплект у кузові. Олег Ульяницький здійснював вогневе прикриття пораненим бійцям, при цьому сам був смертельно поранений. Перебував у переліку зниклих безвісти та полонених. Тимчасово похований 3 вересня 2014-го як невпізнаний герой у Дніпропетровську. Впізнаний за експертизою ДНК та перепохований 13 червня 2015 року на київському Південному кладовищі. У Героя залишився син.
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку нагороджений 15 вересня 2015 року орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять Герою!