Чабан Сергій Петрович: відмінності між версіями
Wikipol (обговорення | внесок) (Створена сторінка: 18.04.1969-18.02.2015 У 1987-1989 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил СРСР. Служив в Далекосхідному військовому окрузі. Після служби в армії протягом 25 років працював в локомотивному депо Київ-Пасажирський у Києві. На роботі залишався зажди гарним...) |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
18.04.1969-18.02.2015 | [[Файл:Чабан Сергій Петрович.jpg|200px|thumb|left|Чабан Сергій Петрович]] | ||
18.04.1969 - 18.02.2015 | |||
Сержант, командир міномета 1-го мінометного взводу 3-ї бригада оперативного призначення Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. | Сержант, командир міномета 1-го мінометного взводу 3-ї бригада оперативного призначення Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. | ||
У 1987-1989 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил СРСР. Служив в Далекосхідному військовому окрузі. Після служби в армії протягом 25 років працював в локомотивному депо Київ-Пасажирський у Києві. За словами колег на роботі залишався зажди гарним товаришем та керівником. | |||
17 лютого 2015-го загинув під час виходу підрозділу з Дебальцевого — снаряд потрапив у КРАЗ, в якому перебував Сергій (водія викинуло через лобове скло, через 5 днів він дістався до Артемівська). Вважався зниклим безвісти, тоді ж зникло безвісти ще двоє вояків з КРАЗа. Тіло перебувало в морзі Дніпропетровська, 9 червня 2015 року ідентифікований за тестом ДНК. | 17 лютого 2015-го загинув під час виходу підрозділу з Дебальцевого — снаряд потрапив у КРАЗ, в якому перебував Сергій (водія викинуло через лобове скло, через 5 днів він дістався до Артемівська). Вважався зниклим безвісти, тоді ж зникло безвісти ще двоє вояків з КРАЗа. Тіло перебувало в морзі Дніпропетровська, 9 червня 2015 року ідентифікований за тестом ДНК. | ||
Посмертно: Орден «За мужність» III ступеня Указ Президента України від 15 вересня 2015 року. | |||
Похований на Лісовому кладовищі. | Посмертно нагороджений : | ||
- Орден «За мужність» III ступеня Указ Президента України від 15 вересня 2015 року. | |||
Похований на Лісовому кладовищі м. Києва. | |||
У Героя залишився дружина. | У Героя залишився дружина. | ||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Поточна версія на 13:48, 4 червня 2024
18.04.1969 - 18.02.2015
Сержант, командир міномета 1-го мінометного взводу 3-ї бригада оперативного призначення Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
У 1987-1989 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил СРСР. Служив в Далекосхідному військовому окрузі. Після служби в армії протягом 25 років працював в локомотивному депо Київ-Пасажирський у Києві. За словами колег на роботі залишався зажди гарним товаришем та керівником.
17 лютого 2015-го загинув під час виходу підрозділу з Дебальцевого — снаряд потрапив у КРАЗ, в якому перебував Сергій (водія викинуло через лобове скло, через 5 днів він дістався до Артемівська). Вважався зниклим безвісти, тоді ж зникло безвісти ще двоє вояків з КРАЗа. Тіло перебувало в морзі Дніпропетровська, 9 червня 2015 року ідентифікований за тестом ДНК.
Посмертно нагороджений : - Орден «За мужність» III ступеня Указ Президента України від 15 вересня 2015 року.
Похований на Лісовому кладовищі м. Києва.
У Героя залишився дружина.
Вічна пам’ять Герою!