Юхно Дмитро Сергійович: відмінності між версіями
(Створена сторінка: Юхно Дмитро Сергійович Позивний "Мєхан" 28.07.1988-19.07.2023 Солдат, Механік-водій штурмового відділення, штурмового взводу, штурмової роти, штурмового батальйону. Народився Діма 28го Липня 1988го року. У перший клас Діма пішов в 1996 році, навчався у школі 237 Дарн...) |
Wiki (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Dmytro Sergeyevich Yukhno.jpg|міні]] | |||
Позивний "Мєхан" | Позивний "Мєхан" | ||
Рядок 9: | Рядок 10: | ||
Народився Діма 28го Липня 1988го року. У перший клас Діма пішов в 1996 році, навчався у школі 237 Дарницького району, де здобув близьких друзів на все життя. | Народився Діма 28го Липня 1988го року. У перший клас Діма пішов в 1996 році, навчався у школі 237 Дарницького району, де здобув близьких друзів на все життя. | ||
Діма мав пристрасть — адреналін та швидкість. Авто, сноуборд , вейкборд та поїздки нічним Києвом були його стихією. | |||
У 2015 воював за цілісність нашої держави у зоні АТО, в районі села Зайцево Донецької області, де отримав поранення ноги. Повернувшись додому, ще деякий час проходив реабілітацію. | У 2015 воював за цілісність нашої держави у зоні АТО, в районі села Зайцево Донецької області, де отримав поранення ноги. Повернувшись додому, ще деякий час проходив реабілітацію. | ||
Рядок 28: | Рядок 27: | ||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Поточна версія на 20:30, 8 травня 2024
Позивний "Мєхан"
28.07.1988-19.07.2023
Солдат, Механік-водій штурмового відділення, штурмового взводу, штурмової роти, штурмового батальйону.
Народився Діма 28го Липня 1988го року. У перший клас Діма пішов в 1996 році, навчався у школі 237 Дарницького району, де здобув близьких друзів на все життя.
Діма мав пристрасть — адреналін та швидкість. Авто, сноуборд , вейкборд та поїздки нічним Києвом були його стихією.
У 2015 воював за цілісність нашої держави у зоні АТО, в районі села Зайцево Донецької області, де отримав поранення ноги. Повернувшись додому, ще деякий час проходив реабілітацію.
Після повномасштабного вторгнення також не залишився осторонь та доєднався до лав ЗСУ у складі 5 ОШБР та ніс службу під Бахмутом поблизу смт Нью-Йорк.
В мирному житті Дмитро працював автослюсарем, був професіоналом своєї справи.
За будь-яких обставин завжди приходив на допомогу та проявляв підтримку усім близьким та друзям. Не важливо, день чи ніч, якщо потрібна допомога - Діма приїздив на поміч.
Свято в компанії без Діми - було вже не свято. Почуття гумору та веселощі - те, що було від нього не відняти.
Останні роки його палким бажанням було створити сім’ю та мати дітей.
У Дмитра залишилась сім’я. Мама Віра Степанівна, брат Володимир. Батько Сергій Васильович пішов з життя 1 листопада 2023 року, незабаром після смерті Дмитра.
Вічна пам’ять Герою!