Іванов Олексій Петрович: відмінності між версіями
Wiki (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Іванов Олексій Петрович міні 04.12.1990 -27.07.2022 Мододший сержант, Командир відділення 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти батальйону 137 ТРО. В зоні бойових дій біля м. Соледар, його було призн...) |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Іванов Олексій Петрович.jpg|міні]] | [[Файл:Іванов Олексій Петрович.jpg|міні]] | ||
04.12.1990 -27.07.2022 | 04.12.1990 - 27.07.2022 | ||
Молодший сержант, Командир відділення 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти батальйону 137 ТРО. В зоні бойових дій біля м. Соледар, його було призначено в.о.командира 1 взводу зведеної роти. | |||
Народився у с. Няньчине, Луганської області. | Народився у с. Няньчине, Луганської області. | ||
Родом з Луганщини. Навчався в Луганському національному педагогічному університеті ім. Шевченка на факультеті «Фізичне виховання», любив спорт, особливо плавання та туризм. В 2014 році учасник АТО. Після цього проживав у м. Києві. В 2019 році одружився. В 2020 році в нього народився син Лев. | Родом з Луганщини. Навчався в Луганському національному педагогічному університеті ім. Шевченка на факультеті «Фізичне виховання», любив спорт, особливо плавання та туризм. В 2014 році учасник АТО. Після цього проживав у м. Києві. В 2019 році одружився. В 2020 році в нього народився син Лев. | ||
| Рядок 13: | Рядок 11: | ||
Був доброю та чуйною людиною. Любив Україну, вірив, що це буде сильна країна в майбутньому. Займався доброчинністю, благоустроєм території де проживав - садив дерева, фарбував пандуси. Хотів, щоб людям було комфортніше жити. | Був доброю та чуйною людиною. Любив Україну, вірив, що це буде сильна країна в майбутньому. Займався доброчинністю, благоустроєм території де проживав - садив дерева, фарбував пандуси. Хотів, щоб людям було комфортніше жити. | ||
Читав книжки про козацтво та військову тематику. Був справжнім патріотом. Захоплювався роботою по дереву, мріяв відкрити майстерню. | |||
Загинув у м. Соледар від вибухової травми, залишився прикривати перехід свого підрозділу на більш вигідні позиції. | |||
Похований у с. Мала Каратуль, Бориспільського району. | Похований у с. Мала Каратуль, Бориспільського району. | ||
Поточна версія на 11:51, 5 червня 2024
04.12.1990 - 27.07.2022
Молодший сержант, Командир відділення 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти батальйону 137 ТРО. В зоні бойових дій біля м. Соледар, його було призначено в.о.командира 1 взводу зведеної роти.
Народився у с. Няньчине, Луганської області.
Родом з Луганщини. Навчався в Луганському національному педагогічному університеті ім. Шевченка на факультеті «Фізичне виховання», любив спорт, особливо плавання та туризм. В 2014 році учасник АТО. Після цього проживав у м. Києві. В 2019 році одружився. В 2020 році в нього народився син Лев.
Був доброю та чуйною людиною. Любив Україну, вірив, що це буде сильна країна в майбутньому. Займався доброчинністю, благоустроєм території де проживав - садив дерева, фарбував пандуси. Хотів, щоб людям було комфортніше жити.
Читав книжки про козацтво та військову тематику. Був справжнім патріотом. Захоплювався роботою по дереву, мріяв відкрити майстерню.
Загинув у м. Соледар від вибухової травми, залишився прикривати перехід свого підрозділу на більш вигідні позиції.
Похований у с. Мала Каратуль, Бориспільського району.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Вічна пам’ять Герою!