Амелькін Степан Вікторович: відмінності між версіями
Wikipol (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| (Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл: | [[Файл:Амелькін Степан Вікторович.jpg|thumb|left|Амелькін Степан Вікторович]] | ||
22.03.1988-27.05.2022 | 22.03.1988 - 27.05.2022 | ||
Герой народився 22 березня 1988 року у Дарницькому районі столиці. У 2005 році закінчив загальноосвітню школу | Герой народився 22 березня 1988 року у Дарницькому районі столиці. У 2005 році закінчив загальноосвітню школу №237, став студентом Державного університету Телекомунікацій, де отримав диплом спеціаліста у сфері зв'язку та телекомунікацій. | ||
Ще будучи учнем дев'ятого класу, влаштувався на свою першу роботу в ДАХК «Каскад» зв'язківцем | Ще будучи учнем дев'ятого класу, влаштувався на свою першу роботу в ДАХК «Каскад» зв'язківцем . З 2017 року і до останніх днів був працівником Державного підприємства «Українські спеціальні системи». | ||
24 лютого 2022 року, коли | |||
24 лютого 2022 року, коли почалось повномасштабне вторгнення росії на територію України, не зміг залишитись осторонь та вступив до лав захисників країни в ДФ «Хорт». Коли війська окупанта відступили від Києва, вирішив надалі боронити рідну землю. | |||
З 8 травня 2022 року проходив службу в лавах ЗСУ. | З 8 травня 2022 року проходив службу в лавах ЗСУ. | ||
27 травня 2022 року | 27 травня 2022 року на Лисичанському напрямку першим побачив ворога, який намагався здійснити прорив, та підняв за бойовою тривогою своїх побратимів, після чого першим прийняв бій та отримав поранення несумісні з життям. Завдяки професійним діям зміг врятувати своїх побратимів. Степан був патріотом та став прикладом справжнього Героя , відданого своїй Батьківщині. | ||
Мріяв одружитись, мріяв про власних дітей, мріяв про велике майбутнє, але ... | |||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Поточна версія на 07:51, 5 червня 2024
22.03.1988 - 27.05.2022
Герой народився 22 березня 1988 року у Дарницькому районі столиці. У 2005 році закінчив загальноосвітню школу №237, став студентом Державного університету Телекомунікацій, де отримав диплом спеціаліста у сфері зв'язку та телекомунікацій. Ще будучи учнем дев'ятого класу, влаштувався на свою першу роботу в ДАХК «Каскад» зв'язківцем . З 2017 року і до останніх днів був працівником Державного підприємства «Українські спеціальні системи».
24 лютого 2022 року, коли почалось повномасштабне вторгнення росії на територію України, не зміг залишитись осторонь та вступив до лав захисників країни в ДФ «Хорт». Коли війська окупанта відступили від Києва, вирішив надалі боронити рідну землю. З 8 травня 2022 року проходив службу в лавах ЗСУ. 27 травня 2022 року на Лисичанському напрямку першим побачив ворога, який намагався здійснити прорив, та підняв за бойовою тривогою своїх побратимів, після чого першим прийняв бій та отримав поранення несумісні з життям. Завдяки професійним діям зміг врятувати своїх побратимів. Степан був патріотом та став прикладом справжнього Героя , відданого своїй Батьківщині.
Мріяв одружитись, мріяв про власних дітей, мріяв про велике майбутнє, але ...
Вічна пам’ять Герою!