Жук Владислав Валерійович: відмінності між версіями
(Створена сторінка: Жук Владислав Валерійович Позивний: «ХАЛК» старший лейтенант . Жук Владислав Валерійович народився в м. Києві 23.08.1977. Загинув 3 січня 2023 року в с. Терни Лиманського району Донецької області, звільняючи східні території нашої країни (Харківщину і Дон...) |
Немає опису редагування |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Zhuk Vladyslav Valeriyovych.jpg|міні]] | |||
23.08.1977 - 03.012023 | |||
Позивний: «ХАЛК» | Позивний: «ХАЛК» | ||
старший лейтенант . | старший лейтенант | ||
Народився в м. Києві 23.08.1977. | |||
Загинув 3 січня 2023 року в с. Терни Лиманського району Донецької області, звільняючи східні території нашої країни (Харківщину і Донеччину) від російських окупантів під час війни. | |||
Жук В.В. розпочав свій бойовий шлях у складі 58 ОМПбр, 44 окремий стрілецький батальйон, обороняючи Бахмут, Попасну, міста і села Харківщини. На Донеччині був поранений. Після лікування повернувся на бойові позиції у складі 80 ОДШбр. Під час утримання позицій мінометний ворожий обстріл обірвав його життя у віці 45 років. | Жук В.В. розпочав свій бойовий шлях у складі 58 ОМПбр, 44 окремий стрілецький батальйон, обороняючи Бахмут, Попасну, міста і села Харківщини. На Донеччині був поранений. Після лікування повернувся на бойові позиції у складі 80 ОДШбр. Під час утримання позицій мінометний ворожий обстріл обірвав його життя у віці 45 років. | ||
Як зазначають побратими, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих. Попри | Як зазначають побратими, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих. Попри важкі бої і не тільки з росіянами, а і з вагнерівцями завжди залишався впевненим у Перемогу. | ||
За бойові заслуги | За бойові заслуги та високі показники якості ведення бою був нагороджений відзнаками МО України медалями «За участь в бою», «Сталевий хрест», «За поранення». | ||
У Героя залишилася дружина, син, донька та песик Халк, на честь якого і був обраний позивний. | У Героя залишилася дружина, син, донька та песик Халк, на честь якого і був обраний позивний. | ||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Поточна версія на 11:38, 5 червня 2024
23.08.1977 - 03.012023
Позивний: «ХАЛК»
старший лейтенант
Народився в м. Києві 23.08.1977.
Загинув 3 січня 2023 року в с. Терни Лиманського району Донецької області, звільняючи східні території нашої країни (Харківщину і Донеччину) від російських окупантів під час війни.
Жук В.В. розпочав свій бойовий шлях у складі 58 ОМПбр, 44 окремий стрілецький батальйон, обороняючи Бахмут, Попасну, міста і села Харківщини. На Донеччині був поранений. Після лікування повернувся на бойові позиції у складі 80 ОДШбр. Під час утримання позицій мінометний ворожий обстріл обірвав його життя у віці 45 років.
Як зазначають побратими, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих. Попри важкі бої і не тільки з росіянами, а і з вагнерівцями завжди залишався впевненим у Перемогу.
За бойові заслуги та високі показники якості ведення бою був нагороджений відзнаками МО України медалями «За участь в бою», «Сталевий хрест», «За поранення».
У Героя залишилася дружина, син, донька та песик Халк, на честь якого і був обраний позивний.
Вічна пам’ять Герою!