Осьмак Ігор Миколайович: відмінності між версіями
(Створена сторінка: Осьмак Ігор Миколайович 30.11.1965-09.10.2023 Позивний: «Остін» Прапорщик, командир бойової машини-командир 2 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення 23 ОБСП. Майстер спорту міжнародного класу (19...) |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Ihor Mykolayovych Osmak.jpg|міні]] | |||
Позивний: «Остін» | |||
30.11.1965 - 09.10.2023 | |||
Прапорщик, командир бойової машини-командир 2 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення 23 ОБСП. | Прапорщик, командир бойової машини-командир 2 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення 23 ОБСП. | ||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
Загинув на околицях Бахмута в населеному пункті Іванівське, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. | Загинув на околицях Бахмута в населеному пункті Іванівське, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. | ||
Народився 30 листопада 1965 року у Києві, навчався в спеціалізованій школі номер 127 Дарницького р-ну міста Києва | |||
Вищу освіту здобув у Національному університеті фізичного виховання та спорту України. | |||
Все своє життя він присвятив легкій атлетиці, був відомим спортсменом та майстром спорту міжнародного класу з легкої атлетики. | |||
Після закінчення своєї спортивної кар'єри став тренером. Тренував багато українських всесвітньовідомих спортсменів, які захищали честь України на міжнародних змаганнях та олімпійських іграх. | |||
Внаслідок своєї успішної тренерської діяльності йому було присвоєно звання заслуженого тренера України | |||
Ігор зажди залишався вірним патріотом своєї країни і допомагав її захисникам з початку майдану та російсько-української війни в 2014 році. | |||
На початку повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь та пішов у військомат, де його не взяли з огляду на його вік, через що він пішов до Золочівської ТрО, після чого, на початку 2023 року, за власним бажанням долучився до лав ЗСУ в 23 ОБСП. | |||
Був дуже добрим та чуйним, завжди був готовий постояти за себе й слабших, боротися за гідність і честь. | |||
Завжди був прикладом для всіх оточуючих, мав високі лідерські якості. | |||
Чудовим прикладом є ситуація, коли він єдиний серед свого взводу вирішив не покидати дуже небезпечну позицію, яка постійно обстрілювалася ворогом, та виконати наказ з її оборони задля недопущення подальшого прориву росіянами. | |||
Найбільшим досягненням вважав те, що він зміг добитися вершин у спорті й тренерській діяльності, й те, яким відмінним батьком і прикладом він був для своїх дітей та учнів у спорті.Він мріяв про щасливу родину | |||
Загинув 9 червня 2023 року на околицях Бахмута в населеному пункті Іванівське, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. | |||
Вічна слава Герою! | |||
Поточна версія на 13:21, 5 червня 2024
Позивний: «Остін»
30.11.1965 - 09.10.2023
Прапорщик, командир бойової машини-командир 2 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення 23 ОБСП.
Майстер спорту міжнародного класу (1998), заслужений тренер України (2012).
Загинув на околицях Бахмута в населеному пункті Іванівське, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Народився 30 листопада 1965 року у Києві, навчався в спеціалізованій школі номер 127 Дарницького р-ну міста Києва
Вищу освіту здобув у Національному університеті фізичного виховання та спорту України.
Все своє життя він присвятив легкій атлетиці, був відомим спортсменом та майстром спорту міжнародного класу з легкої атлетики.
Після закінчення своєї спортивної кар'єри став тренером. Тренував багато українських всесвітньовідомих спортсменів, які захищали честь України на міжнародних змаганнях та олімпійських іграх.
Внаслідок своєї успішної тренерської діяльності йому було присвоєно звання заслуженого тренера України
Ігор зажди залишався вірним патріотом своєї країни і допомагав її захисникам з початку майдану та російсько-української війни в 2014 році.
На початку повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь та пішов у військомат, де його не взяли з огляду на його вік, через що він пішов до Золочівської ТрО, після чого, на початку 2023 року, за власним бажанням долучився до лав ЗСУ в 23 ОБСП.
Був дуже добрим та чуйним, завжди був готовий постояти за себе й слабших, боротися за гідність і честь.
Завжди був прикладом для всіх оточуючих, мав високі лідерські якості.
Чудовим прикладом є ситуація, коли він єдиний серед свого взводу вирішив не покидати дуже небезпечну позицію, яка постійно обстрілювалася ворогом, та виконати наказ з її оборони задля недопущення подальшого прориву росіянами.
Найбільшим досягненням вважав те, що він зміг добитися вершин у спорті й тренерській діяльності, й те, яким відмінним батьком і прикладом він був для своїх дітей та учнів у спорті.Він мріяв про щасливу родину
Загинув 9 червня 2023 року на околицях Бахмута в населеному пункті Іванівське, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Вічна слава Герою!