Лещишин Богдан Григорович: відмінності між версіями
Wiki (обговорення | внесок) (Створена сторінка: 25.10. 1982 - 12. 03. 2022 міні|ліворуч Служив смт. Гостомель, Київська обл. Підполковник, Бригада швидкого реагування Національної гвардії України військова частина 3018 (гвардія наступу " Рубіж") Загинув на території Київської області у с. Гута...) |
Немає опису редагування |
||
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Лечишин.jpg|міні|ліворуч]] | |||
25.10. 1982 - 12. 03. 2022 | 25.10. 1982 - 12. 03. 2022 | ||
Служив смт. Гостомель, Київська обл. | Служив в смт. Гостомель, Київська обл. | ||
Підполковник, Бригада швидкого реагування Національної гвардії України військова частина 3018 (гвардія наступу " Рубіж") | Підполковник, Бригада швидкого реагування Національної гвардії України військова частина 3018 (гвардія наступу " Рубіж") | ||
Богдан Лещишин народився 25 жовтня 1982 року в селі Дусанові на Львівщині. | Богдан Лещишин народився 25 жовтня 1982 року в селі Дусанові на Львівщині. | ||
У 2005 році закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України (спеціальність — автомобілі та автомобільне господарство). Проходив службу в 1-му полку охорони особливо важливих державних об'єктів (м. Дніпро), Навчальному центрі ВВ (2010—2018, м. Золочів), начальником служби охорони праці (2018—2022) 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України. | |||
Брав участь в боях в зоні АТО. | Брав участь в боях в зоні АТО. | ||
Рядок 19: | Рядок 20: | ||
В умовах складної бойової обстановки, попри біль і крововтрату, командир залишився на полі бою. У цей час ворожий снаряд поцілив по позиціях гвардійців, Богдан Григорович дістав акубаротравму, проте й надалі продовжив керувати своїм загоном та корегувати вогонь підлеглих. Незабаром позиції гостомельських гвардійців накрили залпи ворожих «Градів». Підполковник Лещишин зазнав нових поранень, але з останніх сил намагався втримати свідомість, на жаль, його поранення були надто тяжкими. | В умовах складної бойової обстановки, попри біль і крововтрату, командир залишився на полі бою. У цей час ворожий снаряд поцілив по позиціях гвардійців, Богдан Григорович дістав акубаротравму, проте й надалі продовжив керувати своїм загоном та корегувати вогонь підлеглих. Незабаром позиції гостомельських гвардійців накрили залпи ворожих «Градів». Підполковник Лещишин зазнав нових поранень, але з останніх сил намагався втримати свідомість, на жаль, його поранення були надто тяжкими. | ||
Загинув 12 березня 2022 року на полі бою. | Загинув 12 березня 2022 року на полі бою.Загинув на території Київської області у с. Гута - Межигірська, | ||
24 березня 2022 року похований в родинному селі Дусанів Львівського району Львівської області. | 24 березня 2022 року похований в родинному селі Дусанів Львівського району Львівської області. | ||
Рядок 25: | Рядок 26: | ||
Залишилася дружина та донька. | Залишилася дружина та донька. | ||
Нагороджений званням «Герой України» | Нагороджений званням «Герой України» ордена «Золота Зірка» (25 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. | ||
Вічна слава Герою! |
Поточна версія на 12:30, 5 червня 2024
25.10. 1982 - 12. 03. 2022
Служив в смт. Гостомель, Київська обл.
Підполковник, Бригада швидкого реагування Національної гвардії України військова частина 3018 (гвардія наступу " Рубіж")
Богдан Лещишин народився 25 жовтня 1982 року в селі Дусанові на Львівщині.
У 2005 році закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України (спеціальність — автомобілі та автомобільне господарство). Проходив службу в 1-му полку охорони особливо важливих державних об'єктів (м. Дніпро), Навчальному центрі ВВ (2010—2018, м. Золочів), начальником служби охорони праці (2018—2022) 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України.
Брав участь в боях в зоні АТО.
Коли о 5-й годині 24 лютого 2022 року російські окупаційні війська піддали Гостомель ракетно-бомбовим ударам і почали висадку повітряного десанту у міжнародному вантажному аеропорту «Антонов», особовий склад бригади, що лишився на її базі, зокрема й підполковник Лещишин, мужньо відбивав атаки ворога. 12 березня Богдан Лещишин очолив бронегрупу бригади, яка мала діяти спільно з підрозділами окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ, що висувалися у напрямку населеного пункту Гути-Межигірської Вишгородського району. Отримали звичне для фронтового часу бойове завдання — з'єднатися, закріпитися на вказаному рубежі, розгорнути взводні опорні пункти та не пропускати ворога далі.
Вже у перші хвилини бою було знищено три російські БМП та близько взводу піхоти. Визначивши місцеперебування гвардійців, окупанти відкрили вогонь у відповідь. Підполковник Лещишин дістав осколкове поранення стегна, але відмовився від евакуації та продовжував командувати підрозділом.
В умовах складної бойової обстановки, попри біль і крововтрату, командир залишився на полі бою. У цей час ворожий снаряд поцілив по позиціях гвардійців, Богдан Григорович дістав акубаротравму, проте й надалі продовжив керувати своїм загоном та корегувати вогонь підлеглих. Незабаром позиції гостомельських гвардійців накрили залпи ворожих «Градів». Підполковник Лещишин зазнав нових поранень, але з останніх сил намагався втримати свідомість, на жаль, його поранення були надто тяжкими.
Загинув 12 березня 2022 року на полі бою.Загинув на території Київської області у с. Гута - Межигірська,
24 березня 2022 року похований в родинному селі Дусанів Львівського району Львівської області.
Залишилася дружина та донька.
Нагороджений званням «Герой України» ордена «Золота Зірка» (25 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Вічна слава Герою!