Лещишин Богдан Григорович: відмінності між версіями

Матеріал з darnytsa_hero
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
Рядок 1: Рядок 1:


[[Файл:Лечишин.jpg|міні|ліворуч]]
[[Файл:Лечишин.jpg|міні|ліворуч]]
25.10. 1982 - 12. 03. 2022   
25.10. 1982 - 12. 03. 2022   
Служив смт. Гостомель, Київська обл.
 
Служив в смт. Гостомель, Київська обл.


Підполковник, Бригада швидкого реагування Національної гвардії України військова частина 3018 (гвардія наступу " Рубіж")
Підполковник, Бригада швидкого реагування Національної гвардії України військова частина 3018 (гвардія наступу " Рубіж")
Загинув на території Київської області у с. Гута - Межигірська,


Богдан Лещишин народився 25 жовтня 1982 року в селі Дусанові на Львівщині.
Богдан Лещишин народився 25 жовтня 1982 року в селі Дусанові на Львівщині.


Закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України (2005, спеціальність — автомобілі та автомобільне господарство). Проходив службу в 1-му полку охорони особливо важливих державних об'єктів (м. Дніпро), Навчальному центрі ВВ (2010—2018, м. Золочів), начальником служби охорони праці (2018—2022) 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України.
У 2005 році закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України (спеціальність — автомобілі та автомобільне господарство). Проходив службу в 1-му полку охорони особливо важливих державних об'єктів (м. Дніпро), Навчальному центрі ВВ (2010—2018, м. Золочів), начальником служби охорони праці (2018—2022) 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України.


Брав участь в боях в зоні АТО.
Брав участь в боях в зоні АТО.
Рядок 20: Рядок 20:
В умовах складної бойової обстановки, попри біль і крововтрату, командир залишився на полі бою. У цей час ворожий снаряд поцілив по позиціях гвардійців, Богдан Григорович дістав акубаротравму, проте й надалі продовжив керувати своїм загоном та корегувати вогонь підлеглих. Незабаром позиції гостомельських гвардійців накрили залпи ворожих «Градів». Підполковник Лещишин зазнав нових поранень, але з останніх сил намагався втримати свідомість, на жаль, його поранення були надто тяжкими.
В умовах складної бойової обстановки, попри біль і крововтрату, командир залишився на полі бою. У цей час ворожий снаряд поцілив по позиціях гвардійців, Богдан Григорович дістав акубаротравму, проте й надалі продовжив керувати своїм загоном та корегувати вогонь підлеглих. Незабаром позиції гостомельських гвардійців накрили залпи ворожих «Градів». Підполковник Лещишин зазнав нових поранень, але з останніх сил намагався втримати свідомість, на жаль, його поранення були надто тяжкими.


Загинув 12 березня 2022 року на полі бою.
Загинув 12 березня 2022 року на полі бою.Загинув на території Київської області у с. Гута - Межигірська,


24 березня 2022 року похований в родинному селі Дусанів Львівського району Львівської області.
24 березня 2022 року похований в родинному селі Дусанів Львівського району Львівської області.
Рядок 26: Рядок 26:
Залишилася дружина та донька.
Залишилася дружина та донька.


Нагороджений званням «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (25 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Нагороджений званням «Герой України» ордена «Золота Зірка» (25 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
 
Вічна слава Герою!

Поточна версія на 12:30, 5 червня 2024

Лечишин.jpg

25.10. 1982 - 12. 03. 2022

Служив в смт. Гостомель, Київська обл.

Підполковник, Бригада швидкого реагування Національної гвардії України військова частина 3018 (гвардія наступу " Рубіж")

Богдан Лещишин народився 25 жовтня 1982 року в селі Дусанові на Львівщині.

У 2005 році закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України (спеціальність — автомобілі та автомобільне господарство). Проходив службу в 1-му полку охорони особливо важливих державних об'єктів (м. Дніпро), Навчальному центрі ВВ (2010—2018, м. Золочів), начальником служби охорони праці (2018—2022) 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України.

Брав участь в боях в зоні АТО.

Коли о 5-й годині 24 лютого 2022 року російські окупаційні війська піддали Гостомель ракетно-бомбовим ударам і почали висадку повітряного десанту у міжнародному вантажному аеропорту «Антонов», особовий склад бригади, що лишився на її базі, зокрема й підполковник Лещишин, мужньо відбивав атаки ворога. 12 березня Богдан Лещишин очолив бронегрупу бригади, яка мала діяти спільно з підрозділами окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ, що висувалися у напрямку населеного пункту Гути-Межигірської Вишгородського району. Отримали звичне для фронтового часу бойове завдання — з'єднатися, закріпитися на вказаному рубежі, розгорнути взводні опорні пункти та не пропускати ворога далі.

Вже у перші хвилини бою було знищено три російські БМП та близько взводу піхоти. Визначивши місцеперебування гвардійців, окупанти відкрили вогонь у відповідь. Підполковник Лещишин дістав осколкове поранення стегна, але відмовився від евакуації та продовжував командувати підрозділом.

В умовах складної бойової обстановки, попри біль і крововтрату, командир залишився на полі бою. У цей час ворожий снаряд поцілив по позиціях гвардійців, Богдан Григорович дістав акубаротравму, проте й надалі продовжив керувати своїм загоном та корегувати вогонь підлеглих. Незабаром позиції гостомельських гвардійців накрили залпи ворожих «Градів». Підполковник Лещишин зазнав нових поранень, але з останніх сил намагався втримати свідомість, на жаль, його поранення були надто тяжкими.

Загинув 12 березня 2022 року на полі бою.Загинув на території Київської області у с. Гута - Межигірська,

24 березня 2022 року похований в родинному селі Дусанів Львівського району Львівської області.

Залишилася дружина та донька.

Нагороджений званням «Герой України» ордена «Золота Зірка» (25 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Вічна слава Герою!