Жук Владислав Валерійович: відмінності між версіями
Wiki (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Wiki (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| (Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл: | [[Файл:Жук Владислав.png|міні|397x397пкс]] | ||
=== 23.08.1977 - 03.01.2023 === | |||
Позивний: «ХАЛК» | Позивний: «ХАЛК» | ||
старший лейтенант | старший лейтенант | ||
Народився в м. Києві 23.08.1977. | |||
Захоплення та інтереси: Спорт, книги, подорожі | |||
Жук В.В. розпочав свій бойовий шлях у складі 58 ОМПбр, 44 окремий стрілецький батальйон, обороняючи Бахмут, Попасну, міста і села Харківщини. На Донеччині був поранений. Після лікування повернувся на бойові позиції у складі 80 ОДШбр. Під час утримання позицій мінометний ворожий обстріл обірвав його життя у віці 45 років. | Жук В.В. розпочав свій бойовий шлях у складі 58 ОМПбр, 44 окремий стрілецький батальйон, обороняючи Бахмут, Попасну, міста і села Харківщини. На Донеччині був поранений. Після лікування повернувся на бойові позиції у складі 80 ОДШбр. Під час утримання позицій мінометний ворожий обстріл обірвав його життя у віці 45 років. | ||
Як зазначають побратими, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих. Попри | Як зазначають побратими, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих. Попри важкі бої і не тільки з росіянами, а і з вагнерівцями завжди залишався впевненим у Перемогу.<blockquote>Хто хоче — шукає можливості, а хто не хоче — виправдання</blockquote>«Під час повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ. Спочатку служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. Боронив Донеччину та Луганщину. Під Бахмутом отримав поранення. Після лікування приєднався до 80-ої окремої десантно-штурмової бригади і знову вирушив на передову. Звільняв Харківщину і згодом знову опинився на Донбасі. За словами побратимів, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих. | ||
Загинув 3 січня 2023 року в с. Терни Лиманського району Донецької області, звільняючи східні території нашої країни (Харківщину і Донеччину) від російських окупантів під час війни. | |||
За бойові заслуги | За бойові заслуги та високі показники якості ведення бою був нагороджений відзнаками МО України медалями «За участь в бою», «Сталевий хрест», «За поранення». | ||
У Героя залишилася дружина, син, донька та песик Халк, на честь якого і був обраний позивний. | У Героя залишилася дружина, син, донька та песик Халк, на честь якого і був обраний позивний. | ||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Поточна версія на 13:03, 11 жовтня 2025
23.08.1977 - 03.01.2023
Позивний: «ХАЛК»
старший лейтенант
Народився в м. Києві 23.08.1977.
Захоплення та інтереси: Спорт, книги, подорожі
Жук В.В. розпочав свій бойовий шлях у складі 58 ОМПбр, 44 окремий стрілецький батальйон, обороняючи Бахмут, Попасну, міста і села Харківщини. На Донеччині був поранений. Після лікування повернувся на бойові позиції у складі 80 ОДШбр. Під час утримання позицій мінометний ворожий обстріл обірвав його життя у віці 45 років.
Як зазначають побратими, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих. Попри важкі бої і не тільки з росіянами, а і з вагнерівцями завжди залишався впевненим у Перемогу.
Хто хоче — шукає можливості, а хто не хоче — виправдання
«Під час повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ. Спочатку служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. Боронив Донеччину та Луганщину. Під Бахмутом отримав поранення. Після лікування приєднався до 80-ої окремої десантно-штурмової бригади і знову вирушив на передову. Звільняв Харківщину і згодом знову опинився на Донбасі. За словами побратимів, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих.
Загинув 3 січня 2023 року в с. Терни Лиманського району Донецької області, звільняючи східні території нашої країни (Харківщину і Донеччину) від російських окупантів під час війни.
За бойові заслуги та високі показники якості ведення бою був нагороджений відзнаками МО України медалями «За участь в бою», «Сталевий хрест», «За поранення».
У Героя залишилася дружина, син, донька та песик Халк, на честь якого і був обраний позивний.
Вічна пам’ять Герою!