Любічев Володимир Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з darnytsa_hero
Перейти до навігації Перейти до пошуку
DeleteAcc (обговорення | внесок)
Створена сторінка: 30.11.1974-24.03.2022 Володимир був дуже веселим та любив спілкування. Навчався в школі 189 міста Києва. Влітку обожнював відпочивати на дачі біля села Гореничі. Після школи вступив до Київського вищого танкового інженерного училища. Після звільнення від строк...
 
мНемає опису редагування
 
(Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
30.11.1974-24.03.2022
[[Файл:Любічев Володимир Володимирович.jpg|thumb|left|Любічев Володимир Володимирович|703x703пкс]]


Володимир був дуже веселим та любив спілкування. Навчався в школі 189 міста Києва. Влітку обожнював відпочивати на дачі біля села Гореничі. Після школи вступив до Київського вищого танкового інженерного училища. Після звільнення від строкового перебування в лавах Української армії, пішов працювати в Укртелеком.  
=== 30.11.1974 - 24.03.2022 ===
У Володимира залишилися дружина та двоє діток – Світлана та В’ячеслав. Воювати з рашистами пішов за власним бажанням.
Володимир був дуже веселим та любив спілкування. Навчався в школі Деснянського району 189 міста Києва. Влітку обожнював відпочивати на дачі біля села Гореничі. Після школи вступив до Київського вищого танкового інженерного училища. Після звільнення від строкового перебування в лавах Української армії, пішов працювати в Укртелеком.  
Похований на Лісовому кладовищі.
 
У Володимира залишилися дружина та двоє дітей.
 
Воювати з рашистами пішов за власним бажанням.
Похований на Лісовому кладовищі м. Києва


Вічна пам’ять Герою!
Вічна пам’ять Герою!

Поточна версія на 13:41, 16 жовтня 2025

Любічев Володимир Володимирович

30.11.1974 - 24.03.2022

Володимир був дуже веселим та любив спілкування. Навчався в школі Деснянського району 189 міста Києва. Влітку обожнював відпочивати на дачі біля села Гореничі. Після школи вступив до Київського вищого танкового інженерного училища. Після звільнення від строкового перебування в лавах Української армії, пішов працювати в Укртелеком.

У Володимира залишилися дружина та двоє дітей.

Воювати з рашистами пішов за власним бажанням. Похований на Лісовому кладовищі м. Києва

Вічна пам’ять Герою!