Дайнеко Олександр Дмитрович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
Нагороди: | Нагороди: | ||
- Учасник бойових дій | - Учасник бойових дій | ||
- Ветеран війни | - Ветеран війни |
Версія за 11:37, 10 червня 2024
26.09.1966 - 02.06.2024
Позивний Бичок
Старший сержант
Командир взводу технічного забезпечення 30 Омб, 118 Омб
Народився в с. Карасинівка,Чернігівська область
З 1982 - 1986 рік навчався в Ніжинському технікумі механізацій, де отримав спеціальність техніка-механіка
Працював: • З 1988 по 1993 рік працював машиністом, водієм • З 1993 по 1998 рік – водій виробничої бази • З 1998 по 2021 рік працював водієм міжнародних перевезень, водій 1 класу • З 2022 по 2024 рік – машиніст насосних установок – Акціонерна компанія «Київводоканал»
Хобі: рибалка Головні принципи: чесність, відданість, доброта Життєва позиція: "Цінувати кожен прожитий день і кожен час проведений з рідними!"
З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Золочівської ОТГ, долучившись до територіальної громади (ДФТГ) . Проявив бажання вступили до лав Збройних Сил України, спочатку отримав відмову через стан здоров’я, але досягнувши бажаного, підписав контракт з ЗСУ. Розпочинав службу з 30 окремої механізованої бригади на Бахмутському напрямку, старшим сержантом, пізніше був переведений до 118 окремої механізованої бригади, першого механізованого батальйону на посаду командира взводу технічного забезпечення. У період з липня 2022 року по березень 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із військовою агресією РФ проти України. Але на превеликий жаль, нехтуючи своїм здоров’ям, попри застереження лікарів та прохання дружини і дітей, в ході бойових дій Олександр важко захворів. Він до останнього залишався на бойових позиціях. Боротьба за його життя тривала вже тут в лікарнях, 102 дні, але на жаль він помер.
Нагороди:
- Учасник бойових дій
- Ветеран війни
Вічна пам’ять Герою!