Савчук Іван Андрійович

6.07.1997 - 2.05.2023

Позивний: “Lexus”

Старший солдат ,посада стрілец-снайпер 2 механізированого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 130 обТРО.

Загинув в м.Бахмут.

Нагородженний:

- відзнакою командира 130 обТРО; - медалью « За оборону місто- героя Украіїни Харькова» ; - орденом « за мужність» ІІІ ступеня ( посмертно) .

Іван народився в Краснодарскому краї росии. У 1998 році его родина переїхала у Київ, у Дарницкий р-он. Тут він навчался у 31 школі, з 13 років став навчатись в русанівському ліцеї . Его дуже захоплювали походи на байдарках . Поступив та навчався у КПІ . В него є сестра- двійняшка, з якою мають гарні, довірливі та теплі стосунки. Ваня був сином любили та люблячим , який мав свою бачення на життя і те як він хоче его прожити. Хотів зайнятися той справою в житті , яка кому буде приносити задоволення, яка йому до душі.

Захоплювався технікою . Працював в таксі, працював у автосалоне. Мріяв відкрити свою автомайстерні по дітейлінгу. Також йому з титинства подобалось готувати та гарно пожати це на стіл. Був одрижений. Має чудову донечку, про яку мріяв ,яку любив, обожнював та для якої прагнув бути найкращім батьком. 

З початком повномоштабного вторгнення став на захист своего рідного міста Київ. В березні 2022 року добровольцем вступив в 130 обТРО . Перше бойове завдання була оборона аєропорту « Жуляни» . За виконання завдань біля « Салтівського м’ясокомбінату» отримав звання « старший солдат» . За своїм характером був багаторазовим учасником розвідувальних груп. В середині червня 2022 року поблизу селища Прудянка, Хорьковської області , виконував завдання з оборони флангу передової позиції в складі значної меньшоі групи за силами противника. Декілько днів знаходились під цильним мінометним та артилерійським вогнем, та бойові позиції не залишили. За мужність під час виконання завдання отримав відзнаку від командування 130 обТРО . На прикінці березня був залучений до групи швидкого реагування , завданням якої булоприкриття , єваккація поранених та тіл вбитих солдат поблизу селища Дементіївка , Хартковськоі обл. За словами друзів був енергійним, жвавим, щирим, завжди готовим прийти на допомогу . Пройшов навчання та виконував обов’язки навідника мінометного розрахунку КБА-118 . Гарно володів більшостю наявного в підрозділі озброєння . Був мотивованим , мужнім та рівноважним в небезпечних ситуаціях , надійним . 10 вересня 2022рокув складі мінометного розрахунку здійснив точний мінометний обстріл позицій ворога. 11 вересня 2022 року був в складі групи яка здійснювала наступ населище Великі Проходи , яхарьковськой обл. та одним із перших висунувся на щойно звільнені рубежі вздовж яБілогородської траси. Також в грудне 3.12.2022 приймал участь виконуючи завдання з крупнокумеметного кулемету в селищі Білогородівка, Луганської обл. , де неоднократно потрапляли під прицільний мінометний вогонь продовжуючи виконання наказу . 15 виконував завдання з підтримки мінометним вогнем суміжнихпозицій У селищі Білогорівка . 16 грудня 2022 року був легким кулеметником в складі групи , що отримала завдання з термінового висуванні на рубежі для недопущення подальшого просування противника та повернення втрачених позицій південніше селища Білогорода. Завдання було успішно виконана. Отримав медаль за захист міста Харьків . Пізніше був направлений на виконання завдань по захисту міста Бахмут, де загинув. внаслідок ворожого обстрілу позицій з РСЗВ « Гррад» , отримавши чисельні осколкові поранення ніжних кінцівок, вузлових зон з критичною кровотечею, несумісні з життям . У него залишились батьки, сестра - двійняшка, донька які завжди его пам’ятатимуть та будуть нестимвітлу пам’ять про него.

   Нагородження: 

- відзнакою командира 130 обТРО; - медалью « За оборону місто- героя Украіїни Харькова» ; - орденом « за мужність» ІІІ ступеня ( посмертно) .

Вічна Слава Героям!