Литвинюк Роман Михайлович: відмінності між версіями
Wikipol (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Литвинюк Роман Михайлович.jpg|200px|thumb|left|Литвинюк Роман Михайлович]] | [[Файл:Литвинюк Роман Михайлович.jpg|200px|thumb|left|Литвинюк Роман Михайлович]] | ||
06.01.1972-05.05.2022 | 06.01.1972 - 05.05.2022 | ||
Роман народився в Києві 6 січня 1972 року. Батьківське виховання та природа наділили Романа дуже важливими рисами: цілеспрямованість, мужність і лідерство. Для двох молодших братів він завжди був взірцем, другом та вчителем. Закінчив середню школу №252 на Оболоні, розум та націленість на результат дозволили йому під час навчання стати відмінником. | Роман народився в Києві 6 січня 1972 року. Батьківське виховання та природа наділили Романа дуже важливими рисами: цілеспрямованість, мужність і лідерство. Для двох молодших братів він завжди був взірцем, другом та вчителем. Закінчив середню школу №252 на Оболоні, розум та націленість на результат дозволили йому під час навчання стати відмінником. | ||
Після школи вчився у Київському політехнічному інституті на Теплоенергетичному факультеті, який успішно закінчив. Тут він зустрів Ірину - свою дружину і матір його дітей. У них народилося двоє чудових синів Дмитро та Кирило, на виховання яких Роман ніколи не шкодував ані часу, ані зусиль. Після інституту Роман працював у банківській сфері, де пройшов довгий шлях: від звичайного ІТ фахівця до заступника директора Київської дирекції одного з найбільших банків України. Серед колег Роман завжди користувався авторитетом як упевнений керівник та висококваліфікований фахівець. | Після школи вчився у Київському політехнічному інституті на Теплоенергетичному факультеті, який успішно закінчив. Тут він зустрів Ірину - свою дружину і матір його дітей. У них народилося двоє чудових синів Дмитро та Кирило, на виховання яких Роман ніколи не шкодував ані часу, ані зусиль. Після інституту Роман працював у банківській сфері, де пройшов довгий шлях: від звичайного ІТ фахівця до заступника директора Київської дирекції одного з найбільших банків України. Серед колег Роман завжди користувався авторитетом як упевнений керівник та висококваліфікований фахівець. | ||
Роман, ставши активним учасником Революції Гідності | Роман, ставши активним учасником Революції Гідності і далі не зміг стояти осторонь подій в Україні і вже Вічна слава Герою. У 2015 році пішов за власною ініціативою у військовий комісаріат і був мобілізований до лав Збройних Сил України. І навіть тут, у повністю новій для себе справі, він також відразу відзначився як цілеспрямована та наполеглива людина. Не дивлячись на відсутність попереднього практичного військового досвіду, служив на офіцерський посаді - заступником командира батареї у складі 79 окремої аеромобільної бригади. У 2016 році був демобілізований та повернувся до роботи у банку. | ||
24 лютого 2022 року у перший день війни, Роман Михайлович прийшов до військового комісаріату. Потрапивши до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ де служив на посаді заступника командира батареї самохідного артилерійського дивізіону. Ніщо не могло зупинити Романа у прагненні захищати батьківщину та близьких і рідних від ворога, навіть після отримання 7 березня контузії в результаті авіаудару по позиціях в Житомирі, відразу з шпиталю Роман відправляється на схід у | 24 лютого 2022 року у перший день війни, Роман Михайлович знову прийшов до військового комісаріату. Потрапивши до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ де служив на посаді заступника командира батареї самохідного артилерійського дивізіону. Ніщо не могло зупинити Романа у прагненні захищати батьківщину та близьких і рідних від ворога, навіть після отримання 7 березня контузії в результаті авіаудару по позиціях в Житомирі, відразу з шпиталю Роман відправляється на схід у найгарячіше місце війни, де до останнього боронив нас від російського загарбника. Загинув Роман у результаті ворожого артилерійського обстрілу 5 травня 2022 року. | ||
Похований на Лісовому кладовищі. | Похований на Лісовому кладовищі. | ||
Вічна пам’ять Герою! | Вічна пам’ять Герою! | ||
Версія за 12:44, 5 червня 2024
06.01.1972 - 05.05.2022
Роман народився в Києві 6 січня 1972 року. Батьківське виховання та природа наділили Романа дуже важливими рисами: цілеспрямованість, мужність і лідерство. Для двох молодших братів він завжди був взірцем, другом та вчителем. Закінчив середню школу №252 на Оболоні, розум та націленість на результат дозволили йому під час навчання стати відмінником. Після школи вчився у Київському політехнічному інституті на Теплоенергетичному факультеті, який успішно закінчив. Тут він зустрів Ірину - свою дружину і матір його дітей. У них народилося двоє чудових синів Дмитро та Кирило, на виховання яких Роман ніколи не шкодував ані часу, ані зусиль. Після інституту Роман працював у банківській сфері, де пройшов довгий шлях: від звичайного ІТ фахівця до заступника директора Київської дирекції одного з найбільших банків України. Серед колег Роман завжди користувався авторитетом як упевнений керівник та висококваліфікований фахівець. Роман, ставши активним учасником Революції Гідності і далі не зміг стояти осторонь подій в Україні і вже Вічна слава Герою. У 2015 році пішов за власною ініціативою у військовий комісаріат і був мобілізований до лав Збройних Сил України. І навіть тут, у повністю новій для себе справі, він також відразу відзначився як цілеспрямована та наполеглива людина. Не дивлячись на відсутність попереднього практичного військового досвіду, служив на офіцерський посаді - заступником командира батареї у складі 79 окремої аеромобільної бригади. У 2016 році був демобілізований та повернувся до роботи у банку. 24 лютого 2022 року у перший день війни, Роман Михайлович знову прийшов до військового комісаріату. Потрапивши до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ де служив на посаді заступника командира батареї самохідного артилерійського дивізіону. Ніщо не могло зупинити Романа у прагненні захищати батьківщину та близьких і рідних від ворога, навіть після отримання 7 березня контузії в результаті авіаудару по позиціях в Житомирі, відразу з шпиталю Роман відправляється на схід у найгарячіше місце війни, де до останнього боронив нас від російського загарбника. Загинув Роман у результаті ворожого артилерійського обстрілу 5 травня 2022 року. Похований на Лісовому кладовищі.
Вічна пам’ять Герою!