Борис Олексій Анатолійович: відмінності між версіями
Wiki (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Ще до повномасштабного вторгнення знав, що одразу піде у військкомат – і вже 26 лютого разом із татом вони їхали на навчання, а через місяць були на східному напрямку, на «нулі». | Ще до повномасштабного вторгнення знав, що одразу піде у військкомат – і вже 26 лютого разом із татом вони їхали на навчання, а через місяць були на східному напрямку, на «нулі». | ||
Олексій не терпів лицемірів, не пробачав зради. | Олексій не терпів лицемірів, не пробачав зради. Герой був щирим у своїх поглядах та почуттях, серйозним, відповідальним, завжди вірним своїм принципам. Мріяв, будував плани на майбутнє. | ||
Любив книги з історії та акцентував, що саме книги виховали його. | Любив книги з історії та акцентував, що саме книги виховали його. |
Поточна версія на 09:00, 5 червня 2024
Позивний: "Чорний Кіт"
Народився Олексій 17 червня 1995 року в Києві. Отримав диплом бакалавра з права (з відзнакою) в Академії адвокатури України. Ступінь магістра здобував в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. Закінчив військову кафедру у Національному університеті оборони України. Вів активне студентське життя, був членом Правління Ліги студентів Асоціації правників України. Займав активну громадянську позицію.
Працював та стажувався в державних інституціях: МОЗ, Антимонопольному комітеті, Фонді державного майна. Попри неефективність та корумпованість державних структур, Олексій вірив що їх можна змінити і пропонував ідеї щодо їхніх реформ. В цивільному житті був журналістом «Юридичної газети».
Ще до повномасштабного вторгнення знав, що одразу піде у військкомат – і вже 26 лютого разом із татом вони їхали на навчання, а через місяць були на східному напрямку, на «нулі».
Олексій не терпів лицемірів, не пробачав зради. Герой був щирим у своїх поглядах та почуттях, серйозним, відповідальним, завжди вірним своїм принципам. Мріяв, будував плани на майбутнє.
Любив книги з історії та акцентував, що саме книги виховали його.
Також любив котів – це була його слабкість (хоча мав алергію), але навіть на вулиці не обділяв жодного пухнастика своєю увагою.
Вічна пам’ять Герою!