Накоп’юк Олексій Віталійович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
01.10.1985 – 26.08.2022 | 01.10.1985 – 26.08.2022 | ||
Лейтенант | Лейтенант | ||
Командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону | Командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону | ||
Ремонтно-відновлювальний батальйон 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго в/ч А7014 | Ремонтно-відновлювальний батальйон 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго в/ч А7014 | ||
Народився у м. Тальне Черкаська область. | |||
У 2008 році закінчив військову кафедру Національного транспортного університету, отримав звання молодшого лейтенанта запасу. | |||
24 лютого 2022 року, почалося повномасштабне вторгнення росії на територію України будучи патріотом своєї держави не зміг залишитися осторонь та вступив 19.03.2022 року, до лав Збройних сил України. | |||
26.08.2022 року у місті Марʼїнка Донецької області під час стрілецького бою Олексій отримав поранення несумісні з життям, але евакуація його тіла була неможливою. | |||
05.05.2023 року з окупованих територій було повернено 80 полеглих захисників один із захисників виявився Олексій. | |||
Олексій мужній, сміливий та рішучий з самого дитинства. Він не любив несправедливість, та дуже любив свою Батьківщину. Ростив прекрасну донечку, кохав свою сім’ю та мріяв захистити їх своїми мужніми плечима. Ніколи не стояв осторонь, завжди повторював: “Це мій обов’зок!” | |||
Олексій людина слова, завжди мав свою думку та відстоював її, сміливий, відважний, мужній, незламний та міцний духом, Герой, віддав своє життя за наше мирне небо. | |||
У Олексія залишилися дружина Анастасія, донька Вікторія, мама Марія Миколаївна, батько Віталій Іванович, та брати Олег й Сергій. | |||
В пам’ять про Олексія, на його будинку де він проживав Архітектора Вербицького 19Б, міста Києва, відкрито меморіальну дошку. | В пам’ять про Олексія, на його будинку де він проживав Архітектора Вербицького 19Б, міста Києва, відкрито меморіальну дошку. | ||
Рядок 34: | Рядок 29: | ||
Нагороджений: | Нагороджений: | ||
- знаком народної пошани “Золота Зірка” Героя українського народу; | |||
- орден “За мужність” III ступеня; | |||
- нагрудним знаком 66 окремої механізованої бригади сухопутних військ. | |||
Вічна пам'ять герою! | |||
Версія за 08:22, 24 вересня 2024
01.10.1985 – 26.08.2022
Лейтенант
Командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону
Ремонтно-відновлювальний батальйон 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго в/ч А7014
Народився у м. Тальне Черкаська область.
У 2008 році закінчив військову кафедру Національного транспортного університету, отримав звання молодшого лейтенанта запасу.
24 лютого 2022 року, почалося повномасштабне вторгнення росії на територію України будучи патріотом своєї держави не зміг залишитися осторонь та вступив 19.03.2022 року, до лав Збройних сил України.
26.08.2022 року у місті Марʼїнка Донецької області під час стрілецького бою Олексій отримав поранення несумісні з життям, але евакуація його тіла була неможливою.
05.05.2023 року з окупованих територій було повернено 80 полеглих захисників один із захисників виявився Олексій.
Олексій мужній, сміливий та рішучий з самого дитинства. Він не любив несправедливість, та дуже любив свою Батьківщину. Ростив прекрасну донечку, кохав свою сім’ю та мріяв захистити їх своїми мужніми плечима. Ніколи не стояв осторонь, завжди повторював: “Це мій обов’зок!”
Олексій людина слова, завжди мав свою думку та відстоював її, сміливий, відважний, мужній, незламний та міцний духом, Герой, віддав своє життя за наше мирне небо.
У Олексія залишилися дружина Анастасія, донька Вікторія, мама Марія Миколаївна, батько Віталій Іванович, та брати Олег й Сергій.
В пам’ять про Олексія, на його будинку де він проживав Архітектора Вербицького 19Б, міста Києва, відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений:
- знаком народної пошани “Золота Зірка” Героя українського народу;
- орден “За мужність” III ступеня;
- нагрудним знаком 66 окремої механізованої бригади сухопутних військ.
Вічна пам'ять герою!