Олефіренко Євген Валерійович: відмінності між версіями
Wiki (обговорення | внесок) м Wiki перейменував сторінку з Олефіренко Євген Валерійовч на Олефіренко Євген Валерійович |
Wiki (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Олефіренко Євген Валерійовч.jpg|міні]] | [[Файл:Олефіренко Євген Валерійовч.jpg|міні]] | ||
=== 27.09.1988 | === '''27.09.1988 — 07.07.2022''' === | ||
Молодший лейтенант, командир | Молодший лейтенант, командир взводу Першої окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. | ||
Євген народився і прожив усе життя у Києві. Вивчав історію у Києво-Могилянській академії та в університеті міста Уппсала у Швеції. Як історик, він особливо цікавився історією України та воєнною історією. | |||
У мирному житті Євген працював менеджером у готельному бізнесі. Він бачив Україну сучасною, цікавою, успішною державою — зручною для життя й привабливою для туристів з усього світу. Про таку Україну він мріяв і такою її щоденною працею будував. | |||
Після початку російсько-української війни у 2014 році Євген цілеспрямовано готувався до захисту Батьківщини. Навчався у Національному університеті оборони, опановував військові спеціальності, готував себе й надихав інших. | |||
24 | 24 лютого 2022 року Євген зустрів у військовій формі й з рюкзаком. Він мобілізувався до 206-го Київського батальйону територіальної оборони, а свій бойовий шлях завершив у Першій окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна. | ||
За | За час служби Євген воював під Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищали Україну, та командував взводом. У останні тижні перед загибеллю його підрозділ до останнього обороняв Лисичанськ на Луганщині, і Євген зумів вивести свій взвод з напівоточеного міста без втрат. | ||
7 липня 2022 року, перебуваючи на бойовій позиції поблизу села Григорівка Бахмутського району Донецької області, молодший лейтенант Євген Олефіренко загинув від поранень, несумісних із життям, командуючи взводом і не відступивши перед ворогом жодного метра української землі. | |||
Вічна слава Герою! | Нашому Герою назавжди залишиться 33 роки. | ||
'''Вічна пам’ять і слава Герою України!''' | |||
Поточна версія на 15:28, 11 жовтня 2025

27.09.1988 — 07.07.2022
Молодший лейтенант, командир взводу Першої окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна.
Євген народився і прожив усе життя у Києві. Вивчав історію у Києво-Могилянській академії та в університеті міста Уппсала у Швеції. Як історик, він особливо цікавився історією України та воєнною історією.
У мирному житті Євген працював менеджером у готельному бізнесі. Він бачив Україну сучасною, цікавою, успішною державою — зручною для життя й привабливою для туристів з усього світу. Про таку Україну він мріяв і такою її щоденною працею будував.
Після початку російсько-української війни у 2014 році Євген цілеспрямовано готувався до захисту Батьківщини. Навчався у Національному університеті оборони, опановував військові спеціальності, готував себе й надихав інших.
24 лютого 2022 року Євген зустрів у військовій формі й з рюкзаком. Він мобілізувався до 206-го Київського батальйону територіальної оборони, а свій бойовий шлях завершив у Першій окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна.
За час служби Євген воював під Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищали Україну, та командував взводом. У останні тижні перед загибеллю його підрозділ до останнього обороняв Лисичанськ на Луганщині, і Євген зумів вивести свій взвод з напівоточеного міста без втрат.
7 липня 2022 року, перебуваючи на бойовій позиції поблизу села Григорівка Бахмутського району Донецької області, молодший лейтенант Євген Олефіренко загинув від поранень, несумісних із життям, командуючи взводом і не відступивши перед ворогом жодного метра української землі.
Нашому Герою назавжди залишиться 33 роки.
Вічна пам’ять і слава Герою України!