Іванов Олексій Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з darnytsa_hero
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Створена сторінка: Іванов Олексій Петрович міні 04.12.1990 -27.07.2022 Мододший сержант, Командир відділення 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти батальйону 137 ТРО. В зоні бойових дій біля м. Соледар, його було призн...)
 
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
Іванов Олексій Петрович
 
[[Файл:Іванов Олексій Петрович.jpg|міні]]
[[Файл:Іванов Олексій Петрович.jpg|міні]]
04.12.1990 -27.07.2022  
04.12.1990 -27.07.2022  

Версія за 20:34, 8 травня 2024

Іванов Олексій Петрович.jpg

04.12.1990 -27.07.2022

Мододший сержант, Командир відділення 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти батальйону 137 ТРО. В зоні бойових дій біля м. Соледар, його було призначено в.о.командира 1 взводу зведеної роти.

Народився у с. Няньчине, Луганської області.

Загинув у м. Соледар від вибухової травми, залишився прикривати перехід свого підрозділу на більш вигідні позиції.

Родом з Луганщини. Навчався в Луганському національному педагогічному університеті ім. Шевченка на факультеті «Фізичне виховання», любив спорт, особливо плавання та туризм. В 2014 році учасник АТО. Після цього проживав у м. Києві. В 2019 році одружився. В 2020 році в нього народився син Лев.

Був доброю та чуйною людиною. Любив Україну, вірив, що це буде сильна країна в майбутньому. Займався доброчинністю, благоустроєм території де проживав - садив дерева, фарбував пандуси. Хотів, щоб людям було комфортніше жити.

Багато читав книжок про козацтво та військову тематику. Був справжнім патріотом. Захоплювався роботою по дереву, мріяв відкрити майстерню.

Похований у с. Мала Каратуль, Бориспільського району.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Вічна пам’ять Герою!