Омельченко Андрій Ігорович

(29.10.1976 — 01.09.2022)

Позивний: «Злой»

Народився 29.10.1976 у місті Харків. Дитинство та юність провів у Києві, де навчався у загальноосвітній школі № 160 Дарницького району, а згодом — у спеціалізованій школі № 291 з поглибленим вивченням іноземних мов.

Після школи вступив до Київського інституту Сухопутних військ, на танковий факультет. Після завершення навчання отримав звання лейтенанта та розпочав службу у Збройних Силах України. Проходив військову службу у різних підрозділах, обіймаючи командні та оперативні посади.

З 2014 року — учасник Антитерористичної операції. Був серед перших, хто став на захист України під час бойових дій на Донбасі.

У 2020 році звільнився з військової служби в Службі безпеки України у званні полковника. Обіймав посаду старшого офіцера Департаменту контррозвідки Службі безпеки України. Звільнення відбулося у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Після повномасштабного вторгнення 24.02.2022, за покликом серця, знову став до строю — захищати рідну землю від російських окупантів. Служив у військовій частині А0458 на посаді заступника командира бригади у званні полковника.

Андрій був щирим поціновувачем природи та тварин. Разом із батьком доглядав мисливських собак, захоплювався риболовлею. Хоч і мав мисливську зброю, більше полюбляв практичну стрільбу у тирах, адже шанував життя та довкілля.

Був фізично витривалим, енергійним і допитливим. Обожнював мандри, особливо гірськолижний відпочинок, байкерські подорожі та швидкість. У ньому гармонійно поєднувалися мужність воїна та душа митця. Друзі й побратими відзначали його художній хист і музичний талант — гарно малював, співав та мав здібності оформлювача.

Загинув 01.09.2022 під час виконання бойового завдання в районі села Нестерянка, Пологівського району, Запорізької області.