Васильєв Валерій Володимирович

18.09.1969 – 04.05.2024

Позивний: «Художник»

Солдат. Штурмовик, водій-електрик 66 омпб в/ч 4573. 118 ОМБр в/ч 4712 Сухопутних військ ЗСУ

Після закінчення загальної та художньої школи №1 працював художником на Авіаційному заводі, потім МП «Ірис» керівником групи виставкових конструкцій на ВДНГ, РА «Сенс» художник візуально-світової реклами. З 2006 р. навчався у Національній Академії образотворчого мистецтва і архітектури НАОМА за спеціальністю художник-реставратор. Був благословен священником на іконопис. Брав участь у настінних розписах світських об'єктів, а також релігійних зокрема розпис церкви св. Миколая на Аскольдовій могилі у Києві, внутрішньої мечеті у мусульманському центрі АЛЬРАІД, робив копії ікон у церкві Покрова в селі Липівка на Київщині. Крім живопису, володів технікою вітражу. Залишив багато ескізів, які чекали на втілення…

Хобі: туристичні походи на байдарках, рибалка, малювання, фотографія.

Головні принципи: чуйний, щирий, порядний, справжній патріот та борець за справедливість.

Життєва позиція: завжди на позитиві із бажанням допомогти близьким. Любити і цінувати кожну мить життя.

Військовий шлях: з 2022 на початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем вступивши до лав ЗСУ, був зарахований до 66 мотопіхотного батальйону в/ч 4573, почавши новий етап свого життя-нелегкий шлях воїна-штурмовика. Виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку, брав участь у штурмових діях населеного пункту Курдюмівки. В подальшому був переведений у 118 ОМБр в/ч 4712 у складі якої з 27.06.2023 року продовжував виконання бойових завдань на Запорізькому напрямку, а саме в районі с. Роботине та на інших небезпечних та важких ділянках.

04.05.2024 виконуючи бойове завдання, на тактичному командному пункті, відбиваючи атаку двох військовослужбовців ворога, загинув в результаті скиду ворожого дрону поблизу населеного пункту Роботине Пологівського р-ну Запорізької обл.

Валерій більше ніж син, більше ніж брат, більше, ніж кохана людина. Ангел, що прийняв вигляд мужнього воїна, надійного захисника, коханого друга, який, коли тобі важко, не стане вчити порадами, а підхопить твій тягар і понесе поруч. І, хоч би як він був далеко зараз, його світло не згасає, він розганяє сутінки і допомагає побачити краще. "Твоє світло – це те, що залишиться після тебе, Валерій".

Нагороджений:

- нагрудним знаком «Ветеран війни-учасник бойових дій».

Вічна пам’ять Герою!