Савченко Олексій Юрійович

Народився та здобував освіту в місті Києві.

Закінчив професійно-технічне училище № 9, а згодом — університет економіки та права «КРОК» за спеціальністю «Психологія».

За час трудової діяльності обіймав посади водія та тілоохоронця.

Захоплювався східними єдиноборствами, майстрував вироби з дерева, обожнював риболовлю.

Особливе місце у його житті посідала доброчинна діяльність — Олексій проводив тренування з єдиноборств для дітей з особливими потребами, приділяючи цьому багато уваги та щирого серця.

Залишив після себе люблячих дітей — сина Владислава та доньку Єкатерину, яких безмежно любив і якими пишався.

Був прикладом чесності, гідності й справедливості.

Завжди допомагав тим, хто цього потребував.

У 2000–2001 роках проходив строкову службу у прикордонних військах.

З початком повномасштабного вторгнення, 26.02.2022, добровільно вступив до лав Збройних Сил України.

Служив у 23-му окремому стрілецькому батальйоні Сухопутних військ ЗСУ (в/ч А7107). Пройшов шлях від розвідника та снайпера до командира 3-го відділення 1-ї роти.

Брав участь у бойових діях у населених пунктах Донецької області: Мар’їнка, Новомихайлівка, Золота Нива, Павлівка, Торське.

Загинув 17.05.2024 в селі Торське Лиманської міської територіальної громади Донецької області.

Похований у місті Києві на Лісовому кладовищі.

Нагороди:

- орден «За мужність ІІІ ступеня»;

- медаль «За стійкість»;

- медаль «Честь. Слава. Держава»;

- нагрудний знак «Золотий хрест».

Світла пам’ять Герою!