Гриценко Олексій Олегович

13.06.2001 – 04.07.2024

Позивний: «Регбіст»

Старший солдат. Старший стрілець 2 відділення 3 взводу 5 роти 2 батальйону оперативного призначення «Хартія» в/ч 3102.

Місце народження: м. Київ, Дарницький район

Виріс в доволі активному і цікавому Дарницькому районі, в якому і навчався у спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 274 з поглибленим вивчення іноземної мови.

Після школи працював продавцем, мав до цього хист і вмів розвиватися.

Захоплювався активними видами спорту, був гравцем в регбі, також пізніше дуже полюбив баскетбол, грав за коледж та займав командою перші місця. Писав вірші від натхнення довколишнім середовищем і людьми, що його оточували. Дуже добрий та справедливий.

У віці 19 років склав присягу на службу у ВЧ 3054, на посаду – конвоїра. У липні 2023 року підписав контракт на службу у ВЧ 3102 НГУ.

Проходив службу у підрозділі «Хартія». Почав свій бойовий шлях з захисту Батьківщини у напрямку Часовий Яр, після чого були переправлені у Сріблянський Ліс, та останнім місцем його роботи було неподалік села Липці.

Загинув при виконанні службового завдання, а саме в закріпленні земельної ділянки для подальшого наступу наших військ, працював з побратимами у відведеному квадраті, прильот ворожого мінометного припасу в спину, та травмування голови не сумісні з життям.

Нагороджений:

- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

В цивільному та військовому житті, дуже був захоплений написанням віршів, про родину.

Тебе питаю в цей момент, Чи зможу я все зрозуміти, Чи зможу я це все простити, Чи зможу знову полюбити. Чи зможу я усе забути, Своє життя перевернути, І перший сніг побачив я, В думки полинув де сім‘я. Моя сім‘я-моє життя. Без них не зможу я, І навіть день без них прожити, Її я точно зможу захистити! Цей захист буде завжди з ними, І моє серце буде з ними, Моя любов, моя душа, І тільки ви моя сім‘я! Передавав свої почуття листами про кохання.

Вічна слава Герою!