Баришполець Олександр Володимирович

19.01.1989 – 03.03.2025

Позивний: «Ірпінь»

Солдат. Водій-електрик 2 відділення ударних БАК взводу БАК 1 ДШБ в/ч А2582.

Загинув поблизу населеного пункту Гончаровка Суджанського р-н Курської обл.

Нагороджений:

- орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Навчався:

З 1996 року по 2004 рр. навчався у загальноосвітній школі №237 у місті Києві, за адресою: вул. Вербицького, 28 Г.

У 2007 році закінчив вище професійно-технічне училище №25, де отримав професію плиточника-мозаїста. Адреса: м.Київ, вул. Старосільська, 2.

Працював:

Олександр з юнацьких років почав працювати у сфері логістики. З 2010 року працював у компанії ТОВ «Автокрісла», спочатку менеджером відділу логістики, згодом був підвищений до начальника відділу.

Хобі: Обожнював автоперегони, мотоспорт, велоспорт, риболовля, футбол.

Головні принципи: Мужність, честь, справедливість, гідність, чесність.

Життєва позиція:

Хто, як не я!

Люди закінчуються, але ми повинні стояти до кінця, на захисті своїх дітей!

Мирне та світле майбутнє для свого сина та свобода були для Олександра понад усе!

Військовий шлях:

У 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України, де він приєднався до лав 82 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А2582).

Став солдатом взводу безпілотних літальних авіаційних комплексів, першого штурмового десантного батальйону.

Під час виконання бойового завдання і захищаючи суверенітет та незалежність України воїн отримав тяжке поранення у результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, поблизу населеного пункту Гончаровка, Курської обл., на території РФ. Лікарі боролися за його життя 11 днів.

Похований у селі Ясногородка (Фастівський район, Київська область), Алея Слави