Гриценко Олексій Олегович
13.06.2001 – 04.07.2024
Позивний: «Регбіст»
Старший солдат. Старший стрілець 2 відділення 3 взводу 5 роти 2 батальйону оперативного призначення «Хартія» в/ч 3102.
Місце народження: м. Київ, Дарницький район
Виріс в доволі активному і цікавому Дарницькому районі, в якому і навчався у спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 274 з поглибленим вивчення іноземної мови.
Після школи працював продавцем, мав до цього хист і вмів розвиватися.
Захоплювався активними видами спорту, був гравцем в регбі, також пізніше дуже полюбив баскетбол, грав за коледж та займав командою перші місця. Писав вірші від натхнення довколишнім середовищем і людьми, що його оточували. Дуже добрий та справедливий.
У віці 19 років склав присягу на службу у ВЧ 3054, на посаду – конвоїра. У липні 2023 року підписав контракт на службу у ВЧ 3102 НГУ.
Проходив службу у підрозділі «Хартія». Почав свій бойовий шлях з захисту Батьківщини у напрямку Часовий Яр, після чого були переправлені у Сріблянський Ліс, та останнім місцем його роботи було неподалік села Липці.
Загинув при виконанні службового завдання, а саме в закріпленні земельної ділянки для подальшого наступу наших військ, працював з побратимами у відведеному квадраті, прильот ворожого мінометного припасу в спину, та травмування голови не сумісні з життям.
Нагороджений:
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
В цивільному та військовому житті, дуже був захоплений написанням віршів, про родину.
Тебе питаю в цей момент,
Чи зможу я все зрозуміти,
Чи зможу я це все простити,
Чи зможу знову полюбити.
Чи зможу я усе забути,
Своє життя перевернути,
І перший сніг побачив я,
В думки полинув де сім‘я.
Моя сім‘я-моє життя.
Без них не зможу я,
І навіть день без них прожити,
Її я точно зможу захистити!
Цей захист буде завжди з ними,
І моє серце буде з ними,
Моя любов, моя душа,
І тільки ви моя сім‘я!
Передавав свої почуття листами про кохання.
Вічна слава Герою!