Кузьменко Максим Володимирович
Кузьменко Максим Володимирович
07.04.1976-31.08.2023
Позивний «XIII»
Солдат, розвідник-навідник розвідувального відділення розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону (в/ч 4350), 46 ОАеМБр
Закінчив Максим загальноосвітню школу 214 Оболонського району м. Києва. У 2003 здобув освіту у Київському національному економічному університеті (м. Київ) за спеціальністю "Фінанси" (магістр); У 2009 р. отримав Кваліфікаційне посвідчення фахівця з питань управління активами та у 2011р. Кваліфікаційне посвідчення фахівця з питань фінансового моніторингу професійних учасників ринку цінних паперів, які видані Українським Інститутом розвитку фондового ринку КНЕУ у м. Києві. З 2014 року засновник та керівник будівельного підприємства у м. Києві
Максим мав невгамовну пристрасть до спорту, яка стала частиною його життя і вплинула на кожного в його родині. Відкритий до нових випробувань, завжди прагнув розширювати свої вміння й не боявся випробувати себе у нових видах спорту. Одним із найбільших захоплень були гори — засніжені вершини, де він відчував справжню свободу, прорізаючи білосніжний покрив на сноуборді. Не меншою його пристрастю стала історія України, з якою він знайомився вже в дорослому віці. Максим черпав натхнення в легендарних походах українських козаків, захоплюючись їхньою сміливістю і духом. Ця любов до історії надихала його на власну боротьбу за свою країну, яка завжди залишалася в його серці.
Головні принципи: Головними життєвими принципами Максима були хоробрість, свобода та справедливість. Він вірив у них беззаперечно і був готовий відстоювати їх за будь-яку ціну. Ніщо не могло зламати його дух чи змусити відступити від цих непорушних основ. Максим щиро вірив, що справедливість і свобода мають бути доступними кожному, а хоробрість — шлях до їхнього захисту. Ці принципи надихнули його прийняти важливе рішення стати на захист своєї країни, оберігаючи те, що вважав справжнім сенсом свого життя. Його відданість цим цінностям стала зразком для всіх, хто його знав.
Життєва позиція: Для Максима сім'я і дім, як символ рідної Батьківщини, були найважливішими цінностями, які він завжди плекав і захищав. Він вірив, що заради родини та рідної землі варто відстоювати все, навіть за найскладніших обставин.
Військовий шлях: Максим ніколи не уявляв себе військовим у мирний час, адже його життя було далеко від армії. Однак, коли родині почала загрожувати небезпека, і вороги намагалися забрати те, що він найбільше цінував, Максим не вагаючись став на захист Батьківщини. Спочатку він долучився до самоврядування та чергувань під час наступу на Київ, а згодом став активно намагатися потрапити до лав ЗСУ. Після кількох спроб він приєднався до десантно-штурмових бригад і розпочав службу в 46 ОАеМБр. Його перша операція — звільнення Херсону, після чого їхня група вирушила на схід, де Максим пройшов через тяжкі бої в Соледарі і Мар'янці. Важко поранений, він зміг самостійно евакуюватися, незважаючи на уламок у грудях, і дістатися до своїх з напівоточення. Останньою його операцією стали запеклі бої під Роботине на Запорізькому напрямку.
Максим мав дружину Юлію та двох чарівних доньок Марію та Анну
Нагороди:
Відзнака МО України - медаль "За поранення"
Орден "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)
Вічна пам’ять Герою!