Недоля Олексій Євгенійович

Недоля Олексій Євгенійович

(16.11.1970 — 22.02.2024)

Позивний — «Папай»

Сержант, головний сержант 1-го взводу 1-ї роти 130-го окремого батальйону територіальної оборони.

Народився у місті Києві. Навчався у Ризькому морехідному училищі та Одеському інституті інженерів морського флоту. Працював приватним підприємцем.

Захоплювався вітрильним спортом, лижами, хокеєм, мотоспортом, полюванням і вільною боротьбою. Мав тонкий слух і гарний голос — завжди співав, даруючи оточенню тепло своєї душі.

Відзначався сильною волею, рішучістю та непохитною цілеспрямованістю.

Був природженим лідером, якого поважали й за яким ішли.

Його серце належало великій, люблячій родині та п’ятьом дітям.

Поруч із ним завжди було багато друзів — його щирість і надійність притягували людей.

Життєві принципи: справедливість і боротьба за вільну Україну.

Життєва позиція: людина слова й діла.

Бойовий шлях Олексія був довгим і важким, проте сповненим мужності та відданості Україні.

Він пройшов через численні гарячі точки нашої держави: Київ (аеропорт «Жуляни»), Ірпінь, Харків та населені пункти Харківської області — Карасівка, Прудянка, Питомник, Руська Лозова, Алісівка, Тернова, Різникове. Далі — Сіверськ, Білогорівка (Луганська область), Бахмут, Часів Яр, Борова, Макіївка, Іванівське (Донецька область).

Місце загибелі: село Іванівське, Бахмутський район, Донецька область.

Місце поховання: місто Київ, Лісове кладовище.

Нагороди:

- орден «За мужність» III ступеня;

- медаль «За військову службу»;

- медаль «Честь. Слава. Держава»;

- медаль «Незламним Героям російсько-української війни»;

- медаль «За оборону міста-героя України Харкова»;

- нагрудний знак "Щит сил територіальної оборони ЗСУ".

Вічна пам’ять Герою!