Савченко Олексій Юрійович
Народився та здобував освіту в місті Києві.
Закінчив професійно-технічне училище № 9, а згодом — університет економіки та права «КРОК» за спеціальністю «Психологія».
За час трудової діяльності обіймав посади водія та тілоохоронця.
Захоплювався східними єдиноборствами, майстрував вироби з дерева, обожнював риболовлю.
Особливе місце у його житті посідала доброчинна діяльність — Олексій проводив тренування з єдиноборств для дітей з особливими потребами, приділяючи цьому багато уваги та щирого серця.
Залишив після себе люблячих дітей — сина Владислава та доньку Єкатерину, яких безмежно любив і якими пишався.
Був прикладом чесності, гідності й справедливості.
Завжди допомагав тим, хто цього потребував.
У 2000–2001 роках проходив строкову службу у прикордонних військах.
З початком повномасштабного вторгнення, 26.02.2022, добровільно вступив до лав Збройних Сил України.
Служив у 23-му окремому стрілецькому батальйоні Сухопутних військ ЗСУ (в/ч А7107). Пройшов шлях від розвідника та снайпера до командира 3-го відділення 1-ї роти.
Брав участь у бойових діях у населених пунктах Донецької області: Мар’їнка, Новомихайлівка, Золота Нива, Павлівка, Торське.
Загинув 17.05.2024 в селі Торське Лиманської міської територіальної громади Донецької області.
Похований у місті Києві на Лісовому кладовищі.
Нагороди:
- орден «За мужність ІІІ ступеня»;
- медаль «За стійкість»;
- медаль «Честь. Слава. Держава»;
- нагрудний знак «Золотий хрест».
Світла пам’ять Герою!