Тарасюк Олексій Ігорович
17.06.1997 - 25.05.2024
Рейнар
Солдат.2 штурмовий взвод 3 штурмової роти штурмового батальйону з окремої штурмової бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України.
Народився в м. Богуславі (Київщина), ріс у м. Новоград-Волинський Житомирської обл. (нині м. Звягель) Початкова школа - Київська середня школа №309, середню школу продовжив у Київській середній школі №296, атестат про повну загальну середню освіту отримав у Київській спеціалізованій школі №329 ім. Гонгадзе. ВНЗ - Київський університет культури 2014-2018 (бакалавр), здобувши спеціальність «Дизайнер, графік-рекламіст».
Спочатку обіймав посаду дизайнера графічних робіт на підприємстві «АВГ Креатив», а потім працював фахівцем з компʼютерної графіки (дизайну) в ТОВ «Урбанекспертс». Мав чудові здібності до малювання, тому розвивався в цьому напрямку, отримуючи знання і навички в школі мистецтв. Його роботи були представлені на багатьох виставках дитячих малюнків. Любив історію, вивчав буддизм. Багато подорожував.
Веселий і життєрадісний, щирий,чесний, справедливий, патріот, доброчинний, правдолюб. Восени 2022 року, коли почали формуватися нові підрозділи і частини Сил оборони і розпочався системний набір до них, Олексій обрав і успішно пройшов відбір до 3-ї Окремої штурмової бригади Збройних сил України. 5 березня 2023 року Олексій склав військову присягу на вірність українському народу і підписав контракт із ЗСУ на три роки. Потім був вишкіл у Великобританії.
14 травня 2023 року з Київського залізничного вокзалу Олексій відправився до місця служби - у 3-ю Штурмову. На той час Бригада воювала під Бахмутом. Це був час підготовки до літнього контрнаступу ЗСУ. І 3-я Штурмова провела весь цей період у запеклих штурмах під Кліщіївкою та Андріївкою. Під час наступальних дій Бригада досягла значних успіхів. Були звільнені кілька населених пунктів - значна територія рідної землі, захоплено стратегічно важливий рубіж уздовж залізниці Бахмут-Горлівка, що в подальшому дало змогу значно покращити оперативно-стратегічне становище Сил оборони на східному напрямку. 18 серпня 2023 року БТР М-113, на якому Олексій зі своїм підрозділом штурмував населений пункт Андріївку, підірвався на протитанковій міні, Олексій отримав мінно-вибухову травму - перелом правої стопи і контузію. Рекомендації лікарів щодо переводу зі штурмового підрозділу до тилового Олексій категорично відхилив і на початку грудня повернувся у свій рідний підрозділ – 3-ю штурмову роту 1-го штурмбату 3-ї ОШБр. 4 січня 2024 рокуОлексій за бої під Бахмутом отримав свою першу бойову нагороду – відзнаку «За ближній бій». У перші дні лютого 2024 року 3-я ОШБр була екстренним порядком перекинута в район Авдіївки: було завдання - не допустити оточення ворогом гарнізону Сил оборони України в місті.
6 лютого підрозділи 3-ї ОШБр почали заходити в район Авдіївки. А 11 лютого інтернет вибухнув інформацією від Forbes про те, що на порятунок Авдіївського угруповання наших військ зайшла найкраща бригада Збройних Сил України – 3-я ОШБР. Олексій разом зі своєю ротою зайшов на позиції 10 лютого 2023 року. Їхнім завданням було стримати натиск противника і не дати перерізати останню дорогу, забезпечивши по ній вивід наших військ, рятуючи тим самим не одну сотню життів, можливо навіть ціною власного!
Дві доби, до обіду 13 лютого, вони стримувала натиск противника, забезпечуючи вихід наших військ з майже оточеного міста, а потім останніми з боєм почали відходити, евакуйовуючи поранених і загиблих побратимів.
На відході, який супроводжувався безперестанним вогнем артилерії і атакою дронів противника, прямо перед Олексієм, на очах друга Ікара, розірвалась мінометна міна. Він отримав поранення в праве коліно і праву кисть. Вилікувавшись після чергового поранення, Олексій повернувся в частину, тепер вже на Луганщину.
На думку командування Бригади, позиція «ХАВІ» вважалася найпроблемнішою ділянкою в смузі оборони 3-ї ОШБр.
24 травня 2024 року Олексій зайшов на цю позицію на чолі групи у складі 7 бійців.
26 травня 2024 року противник розпочав атаку на позицію «ХАВІ». Комбінуючи щільний артилерійсько-мінометний вогонь з атаками піхоти, ворог вперто просувався вперед, незважаючи на свої значні втрати.
За свідченнями побратимів, Рейнар, вже отримавши баротравму легень і осколкове поранення у плече, продовжував передавати по радіостанції інформацію про стан справ, надавав допомогу тяжко пораненому побратиму Тріаді і при цьому зі свого автомата відсікав наступаючу піхоту противника. У якийсь момент, коли він нахилився над пораненим, зовсім поруч, за його спиною, пролунав черговий ворожий вибух. Олексій отримав численні осколкові поранення, у тому числі і в голову. Побратими кажуть, що він загинув миттєво.
Похований: міське кладовище (Берковецьке) м. Київ.
Нагороди:
- Орден "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)